Продовження строку тримання під вартою завждибуло і залишається для адвокатів гострою та, навіть, болючою темою. Адже не єсекретом, що слідчі судді та суди не приділяють належної уваги обґрунтованості клопотаньсторони обвинувачення, а вирішальне значення, як правило, має тяжкістьінкримінованого злочину. Та якщо під час досудового слідства Кримінальнийпроцесуальний кодекс чітко передбачає звернення з клопотаннями про продовженнястроку тримання під вартою до слідчого судді, то після направленняобвинувального акту до суду він наділений правом вирішити ці питання і безклопотань сторін як під час підготовчого засідання, так і під час судовогорозгляду.
Величезнимпозитивним проривом є прийняття Конституційним Судом України 23 листопада 2017року рішення в справі № 1-28/2017, яким визнано неконституційним положеннятретього речення частини 3 статті315 Кримінального процесуального кодексу України. Воно дозволяло судам впідготовчому судовому засіданні вирішити питання продовження строку триманняпід вартою буквально в «автоматичному режимі». В якості прикладу наведу уривокз ухвали суду про повернення обвинувального акта прокурору. Одразу зазначу, щопитання запобіжного заходу в судовому засіданні не обговорювалось взагалі.
«Відповідно до частини 3 статті 315Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судовогозасідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати,змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в томучислі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначенихклопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінальногопровадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ухвали апеляційного судуКіровоградської області від 23 червня2016 року строк тримання під вартою обвинуваченим закінчується о 16 годині 50хвилин 21 серпня 2016 року, у суду відсутні законні підстави для змінизапобіжного заходу обвинуваченим» .
Як бачите, судне згадав в ухвалі про «відсутність законних підстав» діяти всупереч вимогамзакону та незаконно позбавляти людей свободи, але подібних рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень ви можете знайтичимало. Тож тепер маємо надію, що подібних рішень не буде. Та не 315-та єдина…
Незалежно віднаявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовженнятримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з днянадходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусовихзаходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом дообвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це вже частина3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України. І знову ніякихклопотань. Знову суд має сам проявляти ініціативу. Вибачте, але як же цеузгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод та загальними засадами кримінального провадження?
Кожен має правона справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строкунезалежним і безстороннім судом (стаття 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод).
Кримінальнепровадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійнеобстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Суд,зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови дляреалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальнихобов’язків (стаття 22 Кримінального процесуального кодексу України).
То якщо знаближенням закінчення строку тримання під вартою суд без клопотання прокурорасам піднімає питання його продовження – чи не стає він на сторону прокурора?Скажу більше, у мене в практиці нещодавно був випадок, коли суд підняв це питанняза 23 дні до закінчення строку і продовжив його не вдаючись до обґрунтувань.
Відповідь на цепитання ми знайдемо в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України,яке вже згадувалось вище:
Конституційний Суд України вважає, що продовженнясудом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпеченнякримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту татримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівностіусіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонностісуду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиківза статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовженнядомашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у судіпершої інстанції. Коли суддя завідсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження триманняобвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судовоїфункції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципівнезалежності і безсторонності судової влади.
Ісправа, як ми бачимо, зовсім не в тому, ініціює це питання суд в підготовчомузасіданні чи вже на стадії судового розгляду. Справа виключно в ініціативі, якає ознакою зайняття суддею сторони обвинувачення. Тому прокурор має обстоюватисвою позицію, захисник свою, а суд приймати об’єктивні та неупереджені рішення,але аж ніяк не сам ініціювати їх прийняття.