20 травня на порядку денному парламенту стоїть законопроект № 1895, який передбачає відповідальність народних депутатів за порушення вимог щодо особистого голосування. Ініціатори законопроекту - Сергій Лещенко, Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Ігор Луценко, Світлана Заліщук та Анатолій Матвієнко. 20 травня покаже, наскільки депутати відповідальні перед виборцями та чи готові вони покласти край ганебній практиці кнопкодавства, що склалася в українському парламенті.
Голосування чужими картками – це те, без чого не можна було уявитипарламенти чи не усіх попередніх скликань. Восьме скликання, попри усі новіобличчя, не стало винятком. Кнопкодависьогодні є практично у кожній депутатській фракції, і лише представників фракції«Самопомочі» із чужими картками помічено не було.
Неособисте голосування в Україні здавалося цілком нормальною парламентськоюпрактикою, поки тема не набула медійного розголосу внаслідок кампанії РухуЧЕСНО у 2012 році. Критерій особистого голосування став одним із ключових уоцінці доброчесності народних обранців, яку здійснювали активісти ЧЕСНО.
«Верховна рада – не консерваторія». Із таким закликом звернулось ЧЕСНО допарламентарів у 2013 році. Направду, за ті кілька секунд, які є у народногодепутата аби проголосувати, потрібно володіти майстерністю піаніста, щоб встигнути натиснутикілька кнопок. А народні обранці, як виявилось, дуже майстерні. При цьому, якщосьогодні вони всіляко намагаються приховати факт голосування чужими картками,ховаючись від об’єктивів камер, то раніше робили це відкрито. А на незручніпитання про це знаходили відмовки, які зводились до «однопартієць попросив»,себто якщо депутат не може бути присутнім на засіданні, чому б не проголосуватиза нього.
І справді, на перший погляд, у голосуванні карткою іншого депутата зарішення, яке той підтримує, немає нічогопоганого. Але мандат народного депутата – не привілей і не пільга, це важливийобов’язок, і якщо депутат не спроможний його виконати, значить потрібноділитись не карткою, а самим мандатом.
Верховна Рада – це конституційний орган, наділений можливістю прийматипотрібні країні закони. І насправді кожен голос із 450 має значення. Це маютьрозуміти не лише депутати, але й ті, хто їх обирає. Натомість відсутністьреформ та прийняття законів, вигідних наближеному до депутатів бізнесу, –результат легковажності виборців та депутатів. Ви цікавились, наприклад, чому підчас голосування за постанову №2042, яка змінювала склад Спеціальної контрольноїкомісії з питань приватизації, за себе та сусіда проголосували одразу двадепутати групи “Економічний розвиток” - ЄвгенійГєллєр та Віталій Хомутиннік?
У Кодексі законів про працю є норма, яка передбачає звільнення працівника запрогул, а також за систематичне, тобто 2 і більше разів, невиконання своїхтрудових обов’язків. Але народні депутати не є працівниками, і на них не поширюєсвою дію трудове законодавство. Ні Конституція, ні Регламент Верховної РадиУкраїни не містять норм про відповідальність депутатів за кнопкодавство. Законопроект1895 покликаний це змінити.
Графіка - Надя Кельм
Так, законопроект встановлює санкції за порушення депутатом вимог щодоособистого голосування. Серед санкцій – позбавлення права брати участь у засіданнях парламенту (10 чи 20 у разіповторного порушення) із одночаснимпозбавленням заробітної плати за цей час; втрата депутатом керівних посад укомітетах; невключення депутата до офіційних парламентських делегацій тощо.Також законопроект передбачає оприлюднення інформації про факт кнопкодавства насайті парламенту.
У Литві,наприклад, за кнопкодавство позбавляють мандата. Натомість українськезаконодавство, нелояльне до працівників, лояльне до народних депутатів. Законопроект1895 не передбачає втрату мандатів, але стимулює депутатів голосувати особисто.Чому б за нього не проголосувати?