Звісно, не кожний платник податків (далі – платник) згоден з вимогами податкової и може знайти такі кошти і це становить реальну загрозу для подальшого ведення бізнесу.
Самим дієвим способом боротьби є оскарження зазначених рішень податківців в адміністративному або судовому порядку.

Оскарження Повідомлення в адміністративному порядку


Оскарження в адміністративному порядку Повідомлення, що є досудовим вирішенням спору, регулюється ПКУ(1) (ст.ст. 55, 56) та Наказом № 848(2). Скарги на Повідомлення, винесені податковими інспекціями, подаються до податкового органу вищого рівня. Наприклад, у м. Києві – до Головного управління ДФС у м. Києві, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання Повідомлення, яке оскаржується.

Подання скарги дозволяє відстрочити виконання платником грошових зобов'язань, визначених у Повідомленні, до моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.

Крім того, одночасно з поданням скарги, платник зобов'язаний 


винесеного нею Повідомлення. Наприклад, про подання скарги до Головного управління ДФС у м. Києві треба письмово повідомити відповідну районну державну податкову інспекцію.
Якщо вказаним податковим органом вищого рівня приймається рішення про відмову в задоволенні скарги, то платники мають право подати ще одну скаргу (вже остаточну) – до Державної фіскальної служби України, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання зазначеного рішення.

За загальноприйнятим правилом, якщо останній день вказаних строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем вважається наступний перший робочий день.
При адміністративному оскарженні Повідомлення, скарга подається у письмовій формі. Дуже важливим є те, що вона обов'язково має включати інформацію, що зазначена у п.4.1. Наказу № 848. У разі невиконання цих вимог, скарга може бути залишена без розгляду та повернута.
До скарги платниками можуть бути додані належним чином засвідчені копії документів або розрахунки, як докази своєї правової позиції. Скарга з додатками подається платниками особисто, через свого представника чи надсилається поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення).

За результатами розгляду скарги, приймається рішення про повне/часткове задоволення скарги або залишення рішення податкового органу нижчого рівня без змін. Крім того, може бути прийняте дуже неприємне для платників рішення – про збільшення суми штрафу, що зазначена у Повідомленні.
Рішення, прийняте Державною фіскальною службою України, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. На цьому процедура адміністративного оскарження Повідомлення закінчується.
За весь час оскарження в адміністративному порядку сума грошового зобов'язання, зазначеного в Повідомленні, вважається неузгодженою.

Оскарження Повідомлення в судовому порядку, доказова база


Незалежно від оскарження у адміністративному порядку, платники мають право оскаржити Повідомлення у адміністративному суді, шляхом подання


Строк такого оскарження становить 1095 днів із дня отримання Повідомлення. Проте, у випадку коли судовому зверненню передувала процедура адміністративного оскарження, строк для звернення до суду становить 1 місяць і розпочинається у день завершення процедури адміністративного оскарження.

Проте затягувати з оскарженням не варто, оскільки у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник має сплатити нараховану суму протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання Повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (ст.57 ПКУ).

Тобто, логічно або одразу ж звернутися до суду з позовною заявою (протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення), або почати процедуру адміністративного оскарження, в процесі якої подати позов до суду, якщо для підготовки позову потрібний строк більше 10 календарних днів. Зазначене зумовлено тим, що адміністративне оскарження, як правило, не є дієвим з точки зору скасування Повідомлення.

Процедура оскарження в судовому порядку регулюється КАСУ(3).
Позов подається до суду першої інстанції, наприклад, - до Окружного адміністративного суду м. Києва, якщо оскаржуються рішення будь-якої районної податкової інспекції.

КАСУ визначає форму, зміст, вимоги до позовної заяви, процедуру судового розгляду справи, правила оскарження прийнятих судових рішень.
Виходячи із змісту ст. 71 КАСУ, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання. У разі відсутності необхідних доказів, податківці можуть ініціювати витребування їх судом. Платники в підтвердження власної позиції можуть надати первинні документи (договори, накладні, рахунки, тощо) та інші дані, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, з урахуванням специфіки кожної, наприклад, – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг тощо. Треба також довести наступні факти: що проведені господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податку; зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і самою господарською діяльністю; наявність господарської мети.

Нещодавно, у Листі № 7085(4), податківці погодились з тим, що вони не можуть відхиляти в судах, як неналежні докази, документи, які були подані платниками податку. Правом відхиляти доказ у справі володіє лише суддя, який її розглядає.


Важливо:
Тлумачення ст. 71 КАСУ дає можливість стверджувати:обов’язок щодо доказування наявності порушень податкового законодавства з боку платника, лежить на податківцях;
якщо у податкового органу в наявності немає певних доказів, він може ініціювати процедуру витребування цих документів судом. Суд може постановити відповідну ухвалу;
платники можуть подавати докази для підтвердження своєї правової позиції. Якщо сторона не подасть необхідних для суду доказів, справу буде розглянути на основі тієї доказової бази, яка буде у наявності.


Оскарження податкової вимоги


Окрім Повідомлення контролюючий податковий орган може винести та вручити/надіслати суб'єкту господарювання податкову вимогу (далі - Вимога), якщо платники не сплатили узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки. Це, наприклад, можуть бути суми, які зазначені в поданій податковій декларації або визначені в Повідомленні, яке було оскаржено в судовому порядку і в задоволенні позовних вимог відмовлено, а рішення суду набрало законної сили.

Форма, зміст, порядок надіслання/вручення Вимоги передбачені Наказом № 576(5). Зазначимо, що порядок надіслання податковим органом Вимоги є тотожнім порядку надіслання Повідомлення.

На практиці зустрічаються непоодинокі випадки оскарження до суду Вимог, винесених в момент, коли триває процес оскарження Повідомлення в адміністративному порядку і, навіть, вже поданий позов до суду. Разом з винесенням Вимоги може прийматися рішення про опис майна платників податку у податкову заставу. Суди, задовольняючи позовні вимоги платників, вказують на те, що в момент винесення Вимоги був відсутній узгоджений податковий борг, так як Повідомлення, яке є підставою для винесення спірної Вимоги, було оскаржене в адміністративному і судовому порядку на момент такого винесення. Скасовується і рішення про опис майна у податкову заставу.

Крім судового оскарження, що регулюється нормами КАСУ, Вимога може бути оскаржена до контролюючого органу вищого рівня на підставі п.56.2. ст. 56 ПКУ.

Податковий компроміс


Поняття податкового компромісу введено Законом № 63(6), на підставі якого був прийнятий Наказ № 13(7).
Суть податкового компромісу полягає в тому, що підприємства, які раніше користувались "тіньовими" схемами мінімізації, відкривають їх та сплачують не всю суму заборгованого податку, а тільки 5%. За це вони не сплачують решту 95% податку, їм не нараховуються штрафні санкції та не застосовується кримінальна та адміністративна відповідальність.

Відповідну заявку до контролюючого органу за основним місцем свого податкового обліку платнику треба було подати до 16.04.2015 р.
Може здаватися, що ця новела законодавства є прогресивною, але вона має і свої "мінуси". Наприклад, компаніям, які цінують свою репутацію, вкрай не вигідно показувати свої "чорні схеми" й розкривати інформацію про контрагентів, до яких можуть виникнути питання у податківців.

Таким чином, остаточне рішення у питанні застосування податкового компромісу приймає кожне підприємство індивідуально, зваживши всі "за та проти".

Погашення податкового боргу


Погашення податкового боргу платника відбувається за рахунок будь-яких його власних коштів.
Органами стягнення за судовими рішеннями щодо погашення податкового боргу є контролюючі органи (а не виконавча служба).
Процедура виконання судових рішень про стягнення коштів (списання банком коштів з рахунків платників податків) у рахунок погашення податкового боргу передбачена Постановою № 22(8).

Якщо платник не володіє достатніми коштами для погашення податкового боргу, контролюючий орган може отримати в суді дозвіл на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі.

На підставі Наказу № 569(9) податковий борг може бути погашений шляхом переведення платником прав вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника з дебітором. В такому разі укладається договір між платником та органом стягнення.

Податковий орган, на підставі ПКУ та за процедурою, зазначеною в Наказі № 574(10), може прийняти рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.
Безнадійний податковий борг підлягає списанню.

Таким чином, питання оскарження рішень податкових органів з точки зору подальшого існування бізнесу мають дуже важливе значення. Тому рекомендуємо суб'єктам господарювання з самого початку податкової перевірки звертатися за допомогою до кваліфікованих юристів, які є фахівцями саме з питань, що були розглянуті у даній статті.

Автор: Филипп Орлов, старший партнер, юридична компанія “Наказ”
__________________________________________________________________________

(1) Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.№ 2755-VI.
(2) Наказ Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 р.№ 848 "Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів".
(3) Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747- IV.
(4) Лист ДФСУ від 03.04.2015 р. № 7085/6/99-99-19-03-01-15 "Про надання інформації".
(5) Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків".
(6) Закон України від 25.12.2014 р. № 63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу".
(7) Наказ ДФСУ від 17.01.2015 р. № 13 "Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу".
(8) Постанова НБУ від 21.01.2004 р. № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".
(9) Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 569 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу".
(10) Наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 574 "Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків