Перша світова енергетична війна
Найбільшенас цікавитимуть два останні пункти.
Зпочатку 60-х і до середини 80-х років минулого століття накопичилося безліч науковихфактів про глобальні зміни клімату. Виявилося, що досліджувані процеси маютькореляцію безпосередньо з людською діяльністю. Такий зв'язок встановили міжспалюванням викопних вуглеводнів та викидами парникових газів. Щоб відвернутимасштабні катастрофи, почали впроваджувати громадські ініціативи. Зокрема,всесвітньо відомим став «Римський клуб» з однією з перших доповідей «Межіросту», підготовленою Масачусетським технологічним університетом у 1972 році.
Алене лише падіння попиту на вуглецеві квоти знову змінило орієнтири наенергетичному ринку Європи. Славнозвісна «сланцева революція» і тут вставиласвої «п’ять копійок». Через падіння вартості газу у США з 450$ за 1000 кубічнихметрів газу до 100$, електрогенеруючі потужностіпочали масово переводити з вугілля на газ. Уамериканців з’явився надлишок дешевого вугілля, який хлинув у Європу. Більшетого, коли у 2000-х в Америці був дефіцит газу, то, наприклад, Катар активнорозробляв одне з найбільших газових родовищ «Північний Парс» та будував терміналиі танкери для зрідження й транспортування газу. Цілком логічно, що післяпочатку видобутку власного сланцевого газу, зріджений газ з Катару в Америцістав непотрібний. Частково його транспортували у Європу. Дешевий катарський газстав приводом для судових позовів багатьох країн Європи до «Газпрому».
Росіяни,паралельно з масовими публічними заявами про «братерські» відносини, продовжуютьробити свої чорні справи. Тож з високим ступенем ймовірності можна стверджувати,що газ в Україну під час цього зимового сезону якщо і буде надходити, то унадзвичайно мізерних обсягах.
