За сім місяців ми очікуємо на відкриття ринку землі. Про українську модель ринку с/г земель вже багато говорили. Одні називають її оптимальною та компромісною, до якої психологічно готове українське суспільство. Інші називає її «кастрованою», оскільки не всі землі будуть в обігу, і не всі суб’єкти будуть допущені до придбання земель. Проте одне вже всі зрозуміли, що с/г землі масово не скуплять, і ніхто землі не вивезе вагонами. Від прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» № 552-IX, від 31.03.2020 до відкриття ринку землі пройде більше ніж 1,5 року – це достатній час для усвідомлення та прийняття процесів реформування земельних відносин. Тому за цей час ринок землі ні для кого не буде шоковою терапією. 

Проте нам треба тверезо усвідомити, що земельна реформа – це не лише про відкриття ринку с/г земель, це про реформування земельних відносин. Тобто, це значно глобальніший процес, який потрібно провести у сфері землеустрою, гарантування прав на землю, дерегуляції та цифровізації земельних відносин, усунення низки прогалин у земельних відносин, передачу земель громадам. Однак наразі ще не прийнятий закон, який би запроваджував такі реформаторські засади. 

Мова йде про законопроєкт № 2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». На жаль, на початку грудня 2020 року голосування за законопроєкт № 2194 у другому читання було провалено, і він був направлений на повторне друге читання. Під час розгляду у сесійній залі Верховної Ради України цього законопроєкту деякі народні депутати вказували на те, що нібито законопроєкт містить положення щодо зміни цільового призначення земель, тому за нього не можна голосувати. Та ж насправді, у законопроєкті № 2194 немає жодних положень про зміну цільового призначення земель. Його зміст зовсім про інше. 

Законопроєкт № 2194 передбачає комплексну передачу всіх земель державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність громад. Так, з 1 січня 2021 року всі такі землі автоматично повинні були стати власністю громад. 

У свою чергу Держгеокадастр за указом Президента України та постановою Кабміну у листопаді 2020 року розпочали процес передачі земель громадам. Варто відзначити, що процес передачі відбувався досить злагоджено, та в кінці 2020 року Держгеокадастр звітував про передачу із державної власності у комунальну власність 1251 територіальної громади понад 2 млн га земель с/г призначення. Та все ж такий процес «ручної» передачі земель не є комплексним у порівнянні з механізмом передачі, який передбачений у законопроєкті №2194. Так, Держгеокадастр за актами приймання-передачі передавав у територіальним громадам лише земельні ділянки, які зареєстровані у ДЗК. Переважна більшість таких земельних ділянок - це землі запасу та резерву, а також с/г землі, які вже передані в оренду. Очевидно, що землі, які не внесені в ДЗК, увійдуть в обіг, та ними зможуть розпоряджатись територіальні громади лише після прийняття законопроєкту №2194. До передачі такі землі часто стають об’єктом самозахоплення та незаконного користування, тому законопроєкт №2194 ще й сприятиме виведенню земельних відносин з тіні, дозволить громадам реєструвати на своїй території землі, законно передавати їх в оренду та поповнювати місцеві бюджети. 

Відключити

Слідкуючи за процесом передачі земель громадам, гравці агробізнесу, які зацікавлені в оренді таких земель, відзначають неквапливість органів місцевого самоврядування у реєстрації за собою прав власності на землю, а тому вони все ще не можуть розпоряджатись ними та оголошувати земельні торги. Тому більшість земель, які Держгеокадастр передав громадам, все ще залишаються державною власністю. Але ж справа залишилась за малим, піти представникам органів місцевого самоврядування до державних реєстраторів з актами приймання-передачі та зареєструвати за собою право власності на землю. Така неактивність територіальних громад прослідковувалась і після передачі їм державних земель у 2018 році. Тоді органи місцевого самоврядування майже не оголошували та не проводили земельні торги щодо отриманих земель.

На ряду з положеннями про передачу земель громадам законопроєкт № 2194 має низку інших положень щодо реформування земельних відносин, без запровадження яких земельна реформа не буде комплексною. Ці положення стосуються дерегуляції землеустрою, скасування цілої низки погоджувальних процедур у цій сфері та запровадження принципу єдиного вікна. Також важливими є положення про процедуру реалізації переважного права на купівлю земель с/г призначення. За відсутності у законодавстві чіткої процедури реалізації такого права, воно може часто порушуватись з відкриттям ринку землі. Низка положень законопроєкту № 2194 стосується удосконалення процедури земельних торгів та земельних відносин.

Зважаючи на всі переваги законопроєкту № 2194, його потрібно приймати якомога швидше, щоб його положення були впровадженні до відкриття ринку землі в липні цього року, оскільки без цього реформування земельних відносин не буде комплексним.