Досвід репарацій: скільки коштувала Іраку воєнна авантюра Саддама Хусейна в Кувейті?
Україна, і ми в це щиро віримо, завдяки зусиллям Сил оборони та допомозі союзників, впевнено крокує до такої омріяної і дороговартісної Перемоги!
І все частіше в українського суспільства та світової спільноти виникає питання: скільки буде коштувати путіну ця кривава війна?
Лише задокументовані прямі матеріальні втрати України від повномасштабного російського вторгнення станом на січень 2023 року сягнули, за оцінками експертів, щонайменше 137,8 млрд. доларів США (за даними KSE – Київської школи економіки).
Неоціненими є людські втрати як з боку воїнів Сил національної безпеки та оборони, так і мирного населення. Можна і потрібно оцінити в цифрах збитки від окупації територій, починаючи з 2014 року, та включити в підрахунок недоотримані доходи українських підприємців, бізнес яких був захоплений російськими окупантами разом із територіями.
Безумовно справедливим буде підхід, за якого російська федерація як першопричина цих збитків має їх компенсувати. То скільки ж мають заплатити Україні росія і путін?
Для того, щоб знайти відповідь на це питання, фахівцям з міжнародного права ще доведеться створити потужний і дієвий механізм, але окремі його деталі можуть бути окреслені вже зараз. Адже в світі вже були війни, і країнам-агресорам вже доводилося нести відповідальність за їхні злочини.
Чи є провина світової спільноти в російсько-українській війні?
Дійсно, все більше зрозуміло, що російсько-українська війна ані за тривалістю, ані за інтенсивністю реально не має подібних в новітній історії за увесь період існування людства після ІІ Світової війни, але, в той же час, в світі постійно спалахують та загасають менш масштабні збройні конфлікти.
Якщо шукати подібності, то російська агресія в Ічкерії, Молдові та Грузії відрізняються від війни в Україні саме тим, що світова спільнота, на жаль, не виказала агресору свій протест, і не пішла на протистояння з новою «фашиствуючою» імперією. Саме це відкривало двері для нових, щоразу ще масштабніших актів агресії.
Коли світ гуртується – він перемагає
Але були часи, коли світове співтовариство згуртувалося і дало колективну відсіч воєнному вторгненню Іраку в Кувейт у 1990 році. Саме це, на жаль, і виділяє цей конфлікт з-поміж інших. Тоді спільнота з 25 держав вступила у війну в складі Багатонаціональних коаліційних сил на чолі з США та провела військову операцію, відому як «Буря в пустелі».
В той час Рада безпеки ООН, яка сьогодні виглядає абсолютно аморфним інституційним утворенням, не здатним на рішучі дії, засудила іракське вторгнення до Кувейту і висунула вимогу щодо негайного і без жодних попередніх умов виведення військ Іраку в своїй резолюції №660 від 2 серпня 1990 року.
Таким чином для угамування агресивного тирана знадобилися військові сили багатьох країн та офіційне засудження з боку ООН. Важливу роль в здобутті спільної перемоги, крім того, відіграло щедре фінансування від багатих арабських магнатів Перської затоки.
Яким був результат багатонаціональної військової операції?
Усі запам’ятали найбільш яскравий і відомий широкому загалу результат спільних дій, яким стала ліквідація лідера Іраку – Саддама Хусейна. Його стратила сама ж влада Іраку, хоч це й відбулося на військовій базі США, та набагато пізніше за іраксько-кувейтську війну – вже у 2003 році.
Менш відомим фактом є те, що протягом наступних років Ірак сплачував грошові кошти як компенсацію за завдані збитки як юридичним, так і фізичним особам Кувейту. Останній транш компенсаційних виплат в розмірі $630 млн. був перерахований на рахунок Уряду Кувейту як раз напередодні повномасштабного російського вторгнення в Україну – 9 лютого 2022 року.
Який механізм компенсацій був застосований?
Виплати постраждалим здійснювалися за рішенням Компенсаційної комісії ООН – допоміжного органу Ради Безпеки ООН, який був спеціально створений у 1991 році після Першої війни в Затоці, саме як частина механізму стягнення компенсації за збитки, яких зазнав Кувейт через агресію Іраку.
Сплата Іраком відшкодування Кувейту стала найбільшим випадком сплачених компенсацій за воєнні збитки після завершення Другої світової війни. Джерелом коштів для сплати відшкодування стала виручка від реалізації іракської нафти, право на яку отримала Компенсаційна комісія ООН (ККООН).
Створена Компенсаційна комісія під час своєї роботи отримала близько 1,5 млн. заявок від потерпілих, що постраждали внаслідок військової агресії, на загальну суму майже $352,5 млрд. З них було задоволено і сплачено відшкодування в розмірі $52,4 млрд., або лише близько 15% від заявлених сум.
При цьому з близько 2,7 мільйона поданих вимог було задоволено 1,5 мільйона. Найбільшою із задоволених стала вимога щодо компенсації від Кувейтської нафтової корпорації (KPC), яка вимагала 14,7 мільярдів доларів. Позов стосувався збитку, що виник внаслідок підпалу іракськими військами нафтових свердловин, які розробляла компанія.
Висновки з цього збройного конфлікту та його наслідків можуть стати корисними для України з точки зору відшкодування збитків від сьогоднішньої війни. І не лише для України.
Висновки і перспективи завершення Української визвольної війни
Ми беззаперечно віримо у Перемогу України в російсько-українській війні, адже вона є загарбницькою для росіян і національно-визвольною – для нас.
Але з якими втратами Україна вийде з цього найскладнішого випробування долі? Війна триває, руйнуються міста і села, біженці все глибше асимілюються в інших країнах, і чи повернуться вони після Перемоги?
Безумовно, справедливим розвитком подій буде повне відшкодування збитків, завданих в результаті військової та гібридної агресії з боку російської федерації. Провідні демократії світу вже роблять все більш впевнені кроки в цьому напрямку.
Так, за інформацією Bloomberg, станом на травень 2023 року Європейський союз заблокував активи російського центрального банку на суму понад 200 мільярдів євро. Країни ЄС повідомили нові дані про заблоковані активи після чергового пакету санкцій.
Крім того, стало відомо, що ЄС заморозив 24,1 млрд євро російських приватних активів. Вони належали фізичним та юридичним особам, які потрапили під санкції.
The Guardian у травні повідомили, що Великобританія поверне росії заморожені активи лише після того, як та погодиться сплатити Україні компенсацію за завдані збитки.
Конгрес США звернувся до Президента Байдена з проханням передати Україні заморожені активи Центробанку рф.
Німеччина заморозила російські активи на суму більше 5 млрд. євро.
Віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс офіційно наголосив, що росія як держава-агресор зобов’язана виплатити репарації Україні.
І така тенденція щодо виявлення, заморожування, арешту російських активів по всьому світу триватиме й надалі.
Але визначальним кроком в цьому процесі є саме створення юридичного механізму реалізації законної передачі зібраних коштів Україні для компенсації збитків.
Одним з таких механізмів є створення Реєстру збитків, завданих у ході російського вторгнення в Україну, який має стати важливою складовою Міжнародного компенсаційного механізму.
Угода про його створення була підписана 17 травня 2023 року на Саміті Ради Європи представниками 43 країн-учасниць.
Угода передбачає створення бази даних для фіксування доказів втрат і збитків, завданих Україні та її громадянам.
Важливі кроки для створення Міжнародного компенсаційного механізму:
- Прийняття рішення Комітетом Міністрів Ради Європи від 15.09.2022 та від 24.02.2023 щодо повного відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення російською федерацією міжнародного права в Україні.
- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 14.11.2022, якою визнана необхідність створення Міжнародного компенсаційного механізму.
- Резолюція ПАРЄ щодо необхідності створення Міжнародного компенсаційного механізму.
- Рішення від 19 квітня 2023 року, яким Комітет Міністрів санкціонував створення Реєстру збитків у формі Розширеної часткової угоди в рамках Ради Європи.
Що буде зроблено далі?
Реєстр є лише першим компонентом майбутнього Міжнародного компенсаційного механізму, який буде створено окремим міжнародним договором у співпраці з Україною.
Надалі буде створено Комісію з розгляду претензій для визнання обґрунтованості вимог щодо компенсації та Компенсаційний фонд, функцією якого буде здійснення виплат постраждалим від російської військової агресії.
Також Україні варто підняти на міжнародному рівні питання відшкодування збитків, завданих гібридною агресією росії, починаючи з 2014 року, коли був окупований Крим та почалися бойові дії в Донецькій та Луганській областях.
Саме події 2014 року необхідно вказувати початком найактивнішої та найкривавішої війни XXI століття, адже зараз весь світ нарешті розуміє, наскільки відвертою та цинічною брехнею були тодішні російські заяви «іх там нєт».
