Якщо підприємство використовує придбані товари вопераціях, що не є господарською діяльністю, воно повинно нарахувати собіподаткові зобов’язання з ПДВ, у відповідності до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУкраїни.
Якіоперації не є господарською діяльністю, з огляду на судову практику?
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК Україна, господарськадіяльності – діяльність, спрямованана отримання доходу (звернітьувагу, що саме « доходу », а не « прибутку ». Це має суттєве значення).
Коли податкова під час перевірки фірми бачить, що операціяне направлена на отриманнядоходу, ДФС може зробити висновок, що операція не є господарською діяльністю,тому потрібно застосовувати пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України та збільшуватиподаткові зобов’язання з ПДВ.
Судова практика.
У справі № 804/2124/13-а товариство придбалоу контрагента літаки, після чого почало ці літаки здавати в оренду цьому самомуконтрагенту.
ДФС зазначило, що такі операції не спрямовані наотримання прибутку, адже купівля літаків – це значно більші витрати, ніжотриманий з оренди літаків дохід, тому товариство не отримало економічної вигодивід такої діяльності.
Але, ВАС України в постанові від 20.01.2015 зазначив: «Отже, обов'язковою умовою нарахуванняподаткових зобов'язань є факт використання платником податку придбаного товарув операціях, які не пов'язані з його господарською діяльністю.
Проте,судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення ст. 71Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено в яких самеопераціях, що не є господарською діяльністю підприємства, використано придбаніпозивачем літаки.
Посиланнявідповідача на фактичне неотриманняприбутку від оренди літаків та зберігання придбаного літака правомірно відхилено судами першоїта апеляційної інстанції, адже вказаніобставини не свідчать про використання літаків в операціях, які не єгосподарською діяльністю платника.
Факт укладання таких договорів є підтвердженнямвикористання придбаних літаків у господарській діяльності товариства ».
Таким чином, Суд не пов’язує відсутність прибутку з відсутністю господарської діяльності.Крім того, Суд зазначає, що здавати в оренду придбані літаки та отримувати відцього дохід – це і є господарська діяльність.
У справі № 825/3381/13-а компанія придбала уконтрагента велику рогату худобу (ВРХ) та залишила її на утримання у продавця. Більшетого, за утримання худоби компанія платила продавцю результатами життєдіяльностіВРХ, тобто молоком і таким іншим.
Отже, компанія витратила гроші на худобу, але неотримала будь-якого доходу.
ВАС України в ухвалі від 10.11.2014 зазначив: «Умови договорівунеможливлюють отримання будь-яких економічних вигод, пов'язаних звикористанням ВРХ незважаючи на те, що підприємство понесло витрати на придбання ВРХ.
Зважаючина те, що ТОВ «Полісся-молоко» неотримало жодних економічних вигод, пов'язаних з використанням ВРХ, а отже,(як випливає з визначення доходів з Положення (стандарту) бухгалтерськогообліку 30 «Біологічні активи») й жоднихдоходів - дані активи невикористовувалися підприємством угосподарській діяльності - діяльності спрямованій на отриманнядоходу.
Враховуючите, що… біологічні активи використовувалися підприємством не у господарській діяльності - згідно з вимогами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУкраїни… позивач повинен бувнарахувати податкові зобов'язання, оскільки суми податку на додану вартістьпо придбаних біологічних активах було у повному обсязі включені підприємствомдо складу податкового кредиту в попередніх періодах».
Отже, Суд в даній справі пов’язує господарськудіяльність з отриманням доходу таекономічними вигодами від здійсненної операції.
При цьому, зазначенісудові рішення не суперечать одне одному . У випадку з худобою, компаніявитратила кошти на її придбання і жодним чином не використовувала придбанийактив для отримання доходу. В іншій справі, фірма, придбавши літаки, почалаздавати їх в оренду та отримувати з цього дохід.
У справі № 815/184/15 підприємство здає в орендуприміщення та оплачує комунальні послуги для будівлі, в якій знаходяться орендованіприміщення. Частину приміщень компанія в оренду не здає і ДФС робить висновок,що витрати на комунальні послуги не пов’язані з господарською діяльністю.
ВАС України в ухвалі від 24.11.2015 зазначив: «Використання отриманих позивачем комунальнихпослуг для обслуговування належних на праві власності приміщеньторгівельного комплексу, які тимчасовоабо постійно не здаються в оренду, також пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки, відповіднодо технічних паспортів, належних позивачеві на праві власності будівель, до їхскладу входять допоміжні та технологічні приміщення, призначені дляобслуговування всіх об'єктів оренди, як складових комплексу, чим визначається пов'язаність витрат на утримання такихприміщень із господарськоюдіяльністю позивача, в той час як тимчасовененадання окремих приміщеньворендуне може розглядатись як фактор, що позбавляє зв'язку витрат на утримання такого майна із господарськоюдіяльністю платника податку, яка полягає у наданні ним у платнекористування відповідного майна іншим особам, оскільки такий фактор є фактором ризикугосподарської діяльності, що встановлено ст. 42Господарського кодексу України».
Отже, якщо приміщення тимчасово не здаються воренду, що є фактором ризику господарської діяльності, це не підстава вважатикомунальні платежі операціями, що не є господарською діяльністю.
І останній приклад із судової практики – відступленні права вимоги . Чи потрібнонараховувати податкові зобов’язання з ПДВ?
У справі № 825/1674/13-а товариство придбалопевний товар, здійснило передоплату та поставила собі суму ПДВ у податковийкредит. Товар товариство так і не отримало. Після чого відступило своє правовимоги новому кредитору. ДФС визначила, що оскільки товар не використаний угосподарській діяльності, то потрібно нараховувати податкові зобов’язання зПДВ.
Але, ВАС України в ухвалі від 19.05.2014 зазначив: «Відповіднодо пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУкраїни платник податку зобов'язаний нарахувати податковізобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу,за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання абовиготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, уразі якщо такі товари/послуги,необоротні активи починаютьвикористовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платникаподатку.
Аналізнаведеної вище норми закону свідчить, що обов'язок платника податку нарахуватиподаткові зобов'язання ставиться залежновід такої умови як початок використання товарів (послуг, необоротнихактивів в господарській діяльності), тобтотовари мають бути фактично отримані платником податку.
З оглядуна те, що товари позивачем фактично не отримані і отримані небудуть до спірних правовідносин ця нормазастосована бути не може ».
Отже, у разі використання придбаного товару вопераціях, що не є господарською діяльністю, податковим законодавствомпередбачено нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.
Але судова практика свідчить, що визначенняоперації як господарської або як не господарської залежить не від того, чиотримало підприємство прибутки або збитки, а від способу використання товарупісля його придбання.
Попередній допис: Протокол допиту по контрагенту та реальність господарської операції.Огляд судової практики 2017