25 лютого 2013 р. я надіслав електронноюпоштою за адресами press.klichko@gmail.com , vo@svoboda.org.ua звернення до лідерів опозиційнихполітичних сил - ВО«Свобода» та партії «УДАР» . На жаль, я не змігвідшукати адресу електронної пошти партії «Батьківщина», зокрема на офіційномусайті партії http://byut.com.ua будь-яке посилання щодо можливості листуваннявідсутне. Моє звернення стосувалось неконституційності деяких норм Кримінальногопроцесуального кодексу України, зокрема ст.45, ст.58, ст.63, п.2 ч.1 ст.66 (щодо обмеження виключноадвокатами кола осіб, що можуть бути захисниками), п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.288 (щодо невизначеності статуса осіб, відноснояких кримінальне провадження закривається за нереабілітуючими підставами), ч.2 ст.303 (щодо неможливості судового оскарження деякихдій або бездіяльності слідчого та прокурора). В своєму зверненні я запропонував депутатамвід опозиції внести до Конституційного Суду України подання про виз н аннянеконституційними вищезазначених правових норм, та одночасно подати відповіднийзаконопроект до Верховної Ради України. У випадку, якщо мояпропозиція буде підтримана, я запропонував у найкоротший термін (декілька днів) особисто підготуватита надіслати депутатам проекти необхідних документів.
Я вважаю, що депутати від ВО «Свобода» та партії«УДАР» повинні проявити свою громадянську позицію з цих питань. Всім відомадоля Ю.Тімошенко та Ю.Луценко, які потерпають від прокурорсько-суддівськогосвавілля. Але разомз тим на них лежить значна провина в тому, що вони своєчасно (тобто будучи при владі) не потурбувались про вдосконалення кримінально-процесуальногозаконодавства, відавши це дуже важливе питання на відкуп «покращувачам». Якщоопозиція знову припуститься таких помилок - наслідки можуть бути не набагатокращими.
Може скластися враження, що проблема єсуто професійною, та стосується лише юристів – але це не так. Зокрема, питання статусузахисника особи у кримінальному провадженні потенційно стосується кожного громадянина. Багатьом (якщо не всім)відомо, що адвокати, на жаль, у своїй більшості є заручниками (тобто свідомими,або невільними учасниками) корупційної системи правосуддя, що існує в Україні.Крім того, послуги адвоката завжди будуть дорожчими, ніж аналогічні за якістю послугиюриста – не адвоката, оскільки адвокату треба компенсувати чималі витрати наздобуття та підтримку професійного статусу. Також всіх громадян потенційно стосуєтьсясуттєве погіршення процедури судового оскарження у кримінальному провадженні – вжена поточну дату новий КПК у цій частині проявив на практиці свої вади (навіть у порівнянні з КПКпопередньої редакції).
Якби опозиція виявила зацікавленість умоїй пропозиції, то єдине, що від неї вимагалось – це поставити підписи депутатівпід відповідним зверненням та подати його до Конституційного Суду України. Доречі, текст звернення я написав бивласноруч – тобто і тут не потрібнонічого робити! Політичні зиски від такого кроку наша опозиція мала б незалежновід результату розгляду справи – навіть у випадку відмови, тому що таким чином нашКонституційний Суд черговий раз показав би свою залежність від влади.
Але, на жаль – я не отримав ніякоївідповіді ні від ВО «Свобода» , ні від партії «УДАР» на своє звернення.Можливо, у шановних депутатів є більш важливі справи, ніж вдосконалення кримінально-процесуальногозаконодавства?
Наприклад, більш важливою для суспільствапроблемою можна вважати справу про позбавлення дерутатських повноваженьС.Власенка. Галасу здійняли на всю Україну, не оминули і Європи з Америками!Але якщо уважно прочитати постанову ВАСУ з цього приводу від 6 березня 2013 року по справі П/800/141/13 (наявна в Державному реєстрі судових рішень), то можна дійти висновку, щопопри перевантаженість тексту постанови дещо зайвими, як на мій погляд, посиланнямина практику ЄСПЛ - сама суть цього судового рішення не виглядає як явно незаконна.Так, дійсно депутат С.Власенко був захисником підозрюваної у кримінальномупровадженні за «новим» КПК, дійсно у нього певний час не була призупинена діяадвокатського свідоцтва, дійсно за законом такі обставини у сукупності єознаками ведення адвокатської діяльності– тому «маємо те, що маємо», як казав один відомий політичний діяч. На жаль,пан Власенко та його оточення не врахували однієї важливої обставини – вони заразне влада, а опозиція. Тому не можна припускати, що влада щось не врахує, тепомітить або побоїться зробити – такаповедінка є проста недбалість, тобто залишати за собою такі юрідичні «хвости»,як у пана Власенко, просто неприпустимо.
Але мова зараз не про це. Якщо опозиція немає бажання вчинити кроки, які не є обтяжливими, небезпечними або компроментуючими зідеологічної точки зору, але можуть принести користь усьому суспільству – тодіце не опозиція! Якщо ви, панове опозиція, здатні підтримувати в суді тількипана Власенка, а не суспільство в цілому – ви не опозиція, а просто професійнакорпорація депутатів! І останнє: якщо ви не в змозі організувати комунікацію ізсвоїми виборцями, якщо вам немає часу або бажання відповідати на звернення громадянсвоєї держави – тоді ідіть геть!
Такими ви нам не потрібні.