Вимоги практики ЄСПЛ вказують на те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.

Суд не має процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення  водію  копії протоколу про правопорушення. Суд розцінює це як істотне порушення  водія права на захист, оскільки йому фактично не пред`явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції (06.04.23 р. Івано-Франківський апеляційний суд у справі  № 345/792/23).

ВИСНОВОК: Відсутність даних про вручення  водію  копії протоколу про правопорушення за ст. 130 КУпАП унеможливлює притягнення водія до відповідальності, оскільки у суду немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів про недоведеність вини.