Визнання правочинів фіктивними у податкових спорах
Ознакифіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чиспростування факту здійснення господарської операції та формування на їїпідставі правомірної податкової вигоди.
Аналогічна висновок щодо застосуваннянорм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Судувід 23.01.18р. у справі № 9901/436/18 (ЄДРСРУ 71766589).
Разом з тим, згідно з частиною першоюта другою статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, якийвчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цимправочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
(!!!) Між тим необхідно враховувати, що для визнання правочину фіктивнимнеобхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо навиконання правочину було, передано майно, такий правочин не може бутикваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочинхарактеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючизаздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторонимають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бутивизнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правовихнаслідків.
ВАЖЛИВО: Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бутивластива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду,а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бутифіктивним.
Вказана правова позиція сформульованаВерховним Судом України від 21.01.2015 р. у справі № 6-197цс14 (ЄДРСРУ № 42496157).
Відповідно до вказаних норм податкові органи не наділеніповноваженнями щодо визнання фіктивними правочинів, які вчиненобез наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися (ПостановаВерховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від13 березня 2018 року у справі №814/3520/13-а, адміністративне провадження№К/9901/4468/18, ЄДРСРУ № 72721601).
Матеріал по темі: «Фіктивний правочин: ознаки, сторони та тягар доказування»
Більше того,17.01.2018 р. та 24.01.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддівКасаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249) нарешті вказав, щооцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладенихпозивачем з контрагентами, дійшли правильних висновків про те, що факт нікчемності правочинів абовизнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числівимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним всудовому порядку.
ВИСНОВОК: Таким чином необхідно вказати, що єдиним належнимта допустимим доказом фіктивності правочину може бути лише рішення суду уцивільній чи господарській справі, а також вирок суду у кримінальній справі.
