16.01.2018 р. Верховний суд у складіколегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах №820/4648/13-а (ЄДРСРУ № 71630385), №826/1398/14 (ЄДРСРУ № 71630767),опосередковано: від 16.01.2018 р. у справі № 2а-3404/12/1370 (ЄДРСРУ71630764) та від 18.01.2018 р. у справі № 2а-13944/12/2670 (ЄДРСРУ71692559) в черговий раз підтвердив раніше сформовану правову позицію стосовнотого, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявністьу контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскількиостанній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.
Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України,підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповіднірозрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення ізберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку тапідставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання зподатку на додану вартість є податкова накладна.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК передбачено, що невключаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповіднимирозрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковістьведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського облікута нарахування податку.
(!!!) Довести правомірність своїх дійчи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи вадміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єктгосподарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їхобґрунтованість заперечує.
Твердженняподаткового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної дляведення господарської діяльності кількості працівників, технічних,транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою намомент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.
ВАЖЛИВО: В межах перевірки позивача відповідачем не дослідженоможливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових,трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод абоіншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.
Крім того, колегія суддів погоджує висновки судів першої таапеляційної інстанцій, що акти про результати проведення податкових перевірокконтрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язуєвисновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податковіповідомлення-рішення.
Між тим, у справі № 2а-44807/09/1670 (ЄДРСРУ№ 71692512) від 18.01.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційногоадміністративного суду вказав, що про необґрунтованість податкової вигодиможуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема,про наявність таких обставин, зокрема:
- неможливість реального здійснення платником податківзазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягуматеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконанняробіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару,підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатіввідповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністюуправлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів,складських приміщень, транспортних засобів.
ВИСНОВОК: Отже, на підставі вищевикладеного вбачається, що платникподатку у судово-правовому спорі з податковим органом повинен довести судуможливість залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничихресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод з іншимиконтрагентами/суб’єктами господарювання або наполягати, що податковеуправління, під час проведення податкової перевірки контрагента та прийняттяспірного податкового повідомлення – рішення, не дослідило вищевказану обставинута проігнорувало надані платником податку відповідні докази.
Матеріал по темі: «Відсутність уконтрагента потужностей та матеріально-трудових ресурсів»