22.11.2017 р. Верховним судом України в контексті справи №6-1660цс16 досліджувалось питання щодоправової можливості зменшення суми виплати середнього заробітку за часвимушеного прогулу.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду Українивказала, що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення беззаконної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повиненбути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, якийрозглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівниковісереднього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за часвиконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява пропоновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника,орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середньогозаробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь часвимушеного прогулу.
Законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміруза певних обставин.
Посилання суду при зменшенні розміру компенсації за часвимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» єпомилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуваннямвимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України , яку виключенона підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.
Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного судуУкраїни від 25 травня 2016р. у справі № 6-511цс16 тавід 21 вересня 2017 року у справі № 6-2597цс16 .