08.11.2017 р. Верховним судом України врамках справи №6-2891цс16 вирішувалось питання про усуненнярозбіжностей у застосуванні судом статті 264 ЦК України (переривання перебігупозовної давності) у кредитно-фінансових спорах.
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та наумовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредитта сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору тавимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутностітаких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться.
У силу статті 629 ЦК України договірє обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідаласяабо могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка йогопорушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеногоправа особи.
Правовою позицією Верховного судуУкраїни від 09.11.2016 р. у справі № 6-1457цс16 передбачено, що відповідно дочастини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності перериваєтьсявчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншогообов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після перериванняперебіг позовної давності починається заново.
ВАЖЛИВО: Правила переривання перебігу позовноїдавності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутностівідповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, щопідтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнанняборгу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справиналежати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особоюосновного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов’язанняпередбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинивдії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), тотакі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давностістосовно інших (невизнаних) частин платежу.
(!!!) Вчиненняборжником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебігпозовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або зайого згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Аналогічна правова позиція висловленаВерховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 .
До дій, що свідчать про визнанняборгу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи,належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особоюосновного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов’язанняпередбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчатьпро визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії неможуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших(невизнаних) частин платежу.
ВИСНОВОК: Не можуть вважатися добровільним погашеннямборгу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунківборжника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.
№ 6-895цс15 , яка передбачає, що за змістом статті 257, частинидругої статті 264, частин четвертої, п’ятої статті 267 Цивільного кодексуУкраїни, частини першої статті 118, частини першої статті 122 Цивільногопроцесуального кодексу України (далі – ЦПК України) перебіг позовної давностішляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направленняпозову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства,зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заявивідмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Неперериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правилпідсудності.
Аналогічна правова позиція викладенау постанові Верховного суду України від 24.05.2017 р. висловленої в рамкахрозгляду справи № 6-1763цс16 .