Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16ПКУ платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та урозмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
У разі коли платник податків не сплачуєузгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки,майно такого платника податків передається у податкову заставу.
Згідно п.89.1 ст.89 ПК України правоподаткової застави виникає з дня виникнення податкового боргу у разі несплати устроки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійновизначеної контролюючим органом.
Право податкової застави поширюється набудь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності(господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такогоправа і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платникаподатків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на іншемайно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2ст.89 ПКУ).
Згідно пункту 89.3 статті 89Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави,оформлюється актом опису.
Джерелами погашення податкового боргуплатника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуваннямобмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт87.2 статті 87 ПК).
За правилами пункту 89.2 статті 89 ПКправо податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, якеперебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні)у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає суміподаткового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, наяке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Однак право податкової застави непоширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 глави 9розділу II Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченнямвідповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошовідоходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань зацим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на складіпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентомзобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Правоподаткової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргуплатника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян (п.10 та п. 11 Наказу МінФіна від 16.06.2017 р. № 586 «Про затвердженняПорядку застосування податкової застави контролюючими органами»).
При цьому відповідно до пункту 89.5статті 89 ПК у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або йогобалансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової заставипоширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності умайбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
З урахуванням зазначених вище положеньПК 24.10.2017 р. Верховний суд України в рамках справи № 21-553а17 вказав, що аби платнику податкуреалізувати своє право на податкову заставу, майно має бути наявним, перебуватиу його власності, а балансова вартість такого майна повинна відповідати суміподаткового боргу платника податків, крім випадків, за яких майно не може бутивикористане як джерело погашення податкового боргу платника податків, передбаченихпунктом 87.3 статті 87 ПК.
Більше того, у листі ДФС від 11.11.2016р. №11967/К/99-99-17-01-14 передбачено, що платник податківзберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщоінше не передбачено законом.
Відчужувати майно, що перебуває уподатковій заставі, боржник може тільки за згодою контролюючого органу (п.92.1ст.92 ПКУ).
У разі відчуження або оренди (лізингу)майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодоюконтролюючого органу зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої абобільшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки зазгодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу.
У разі здійснення операцій з майном,яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органуплатник податків несе відповідальність відповідно до закону (п.92.3 ст.92 ПКУ).
Відповідно до вимог ст.124 ПКУ завідчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, безпопередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди єобов’язковим згідно з ПКУ, тягне за собою накладення штрафу у розмірі вартостівідчуженого майна.
Крім того, у разі коли платник податківпорушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі,контролюючий орган може застосувати до такого платника податківадміністративний арешт майна відповідно до статті 94 ПКУ.
Кримінальна відповідальність занезаконні дії із заставним майном або майном, яке описано, встановлена статтею388 Кримінального кодексу України.
Згідно п. 93.1. ст. 93 ПКУ майноплатника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отриманняконтролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу вустановленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргубезнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду проприпинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством зпитань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідногооргану про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішеньщодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафнихсанкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судовогооскарження.
Окремо необхідно вказати, що підставоюдля звільнення майна платника податків з-під податкової застави та їївиключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, щозасвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2 ст. 93 ПКУ України).