08.11.2017 р. в рамках справи № 21-2968а16 Верховний суд України досліджувавпитання законності рішення Міськради від 14 серпня 2014 року № 1285-46-06«Про обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Бровари внічний час».
Суд вказав, що загальна і виключна компетенція сільських,селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР.
Перелік повноважень виконавчих органів сільських,селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового,торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язкувстановлено статтею 30 зазначеного Закону.
Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону №280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських,селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режимуроботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадськогохарчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власностівідповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону №280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановленняза погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованихна відповідній території підприємств, установ та організацій сфериобслуговування незалежно від форм власності.
ВАЖЛИВО: Із наведених норм убачається, що доповноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановленнярежиму роботи суб’єктів господарювання.
Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою ілікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком,шампанським, вином ігристим встановлені Правилами роздрібної торгівліалкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від30 липня 1996 року № 854 (у редакції, чинній на час виникнення спірнихвідносин; далі – Правила), які спрямовані на забезпечення прав споживачів щодоналежної якості товару і рівня торговельного обслуговування (абзац першийпункту 1 Правил).
Пунктом 7 Правил передбачено, що зручний для населеннярежим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секційкомунальної форми власності встановлюється виконавчими органами сільських,селищних, міських рад; зручний для населення режим роботи спеціалізованихмагазинів, спеціалізованих відділів, секцій інших форм власності встановлюєтьсявиконавчими органами сільських, селищних, міських рад за погодженням звласником цього об’єкта.
Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюновихвиробів встановлені статтею 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року№ 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спиртуетилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (уредакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до частини першої цієї статті зазначеногоЗакону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних,слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:
1) особами, які не досягли 18 років;
2) особам, які не досягли 18 років;
3) у приміщеннях та на території навчальних закладів,закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що знаходяться на територіїсанаторіїв;
4) у приміщеннях спеціалізованих торговельнихорганізацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту абоспортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальнихторговельних організацій;
5) у закритих спортивних спорудах (крім пива упластиковій тарі);
6) з торгових автоматів;
7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробіву блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
10) з рук;
11) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Частиною третьою статті 15-3 Закону № 481/95-ВРпередбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні таміські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонитиабо обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних,слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
Суди встановили, що Міськрада Рішенням заборонилареалізацію алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв в стаціонарнихоб’єктах торгівлі та тимчасових спорудах, крім закладів ресторанногогосподарства, на території м. Броварів у період з 23 год. 00 хв. до 7 год.00 хв.
Проте ні Законом № 481/95-ВР, ні іншими законами танормативно-правовими актами органам місцевого самоврядування не наданіповноваження запроваджувати такі заходи, як заборона реалізації (обмеженняроздрібної торгівлі) алкогольних напоїв, пива, слабоалкогольних напоїв устаціонарних об’єктах торгівлі та тимчасових спорудах у певний період часу.
Отже, оскільки оскаржуваними положеннями РішенняМіськрада встановила заборону щодо торгівлі алкогольними напоями у місті внічний та ранковий час, то висновок суду касаційної інстанції про те, щовоно прийнято в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень,встановлених законодавством, не ґрунтується на правильному застосуваннінорм матеріального права.
ВИСНОВОК: встановлення органом місцевогосамоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходитьза межі наданих йому повноважень, встановлених Законом України від 21травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі –Закон № 280/97-ВР).
Аналогічна позиція Верховного суду України висловлена усправі № 21-873а16 .
P.s. Стосовно міста Києва, то по справі №910/3681/17 (ЄДРСРУ № 65941108, 66962147, 67915739 та ВСУ – відмовавід допуску № 69942530) встановлено, не передбачену законодавчими актамиУкраїни, заборону реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива встаціонарних об'єктах торгівлі торгівельного, побутового, соціально-культурногочи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари,заклади громадського харчування, ресторани, тощо) на території міста Києва з23:00 до 10:00 години, порушенням, яке передбачене пунктом 3 статті 50 таабзацом 9 частини 2 статті 15 Закону України "Про захист економічноїконкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевогосамоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами Українизаборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів.