18.10.2017року в рамках справи №3-133гс17 судовіпалати у господарських справах і у цивільних справах Верховного Суду Українидосліджували питання щодо правової можливості передання спору на розглядтретейського суду у зв’язку з наявною арбітражною угодою.
Так , згідно з висновком Верховного Суду України , викладеним у постанові від 11 червня 2002 року у справі № 8/231 ( № 3-567 к 02 ) за позовом про стягнення грошового внеску до статутного капіталу ( спір щодо відновлення первісного стану позивача як акціонера та засновника відповідача ), позивач є стороною арбітражного застереження , яке міститься в установчому договорі , тому він повинен був звернутися для вирішення цього спору до арбітражу , передбаченого застереженням , – у Відні , Австрія .
ПостановоюВерховного Суду України від 11 квітня 2006 року у справі № 8/348а за позовом про визнання недійсними договорів проблокування акцій та купівлі-продажу цінних паперів припинено провадження усправі з огляду на те, що спір щодо недійсності договору про блокування слідрозглядати в контексті арбітражного застереження як такий, що виник у зв’язку здоговором купівлі-продажу цінних паперів. Договором купівлі-продажу ціннихпаперів передбачено, що всі спори, які можуть виникнути з цього договору або узв’язку з ним, підлягають передачі на розгляд до Міжнародного комерційногоарбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС при ТППУкраїни).
Між ти забезпечуючи єдність судової практики в цьому питанні,Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справахВерховного Суду України виходили з нижчезазначеного.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняєпровадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору навирішення третейського суду.
Статтею 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторінпередаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, щовиникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнароднихекономічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторінзнаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями іміжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, міжсобою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами праваУкраїни.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційнийарбітраж» арбітражнаугода – це угода сторін про передачу до арбітражу всіх абопевних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якимиконкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірнийхарактер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражногозастереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угодаукладається в письмовій формі.
ВАЖЛИВО: Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002року №15-рп/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїхправ, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищатисвої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має правовільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовийзахист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникненняспору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають правона звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставіКонституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктівправовідносин, у тому числі в судовому порядку. Правоюридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмеженезаконом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам спірможе бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крімспорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають приукладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язанихіз задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 цієї статті.
Водночас відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КонституціїУкраїни, ст. ст. 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст.16 ЦК, ч. 3 ст. 1 ГПК юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, щовиникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд йогосправи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожнаособа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового абомайнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарськогосуду є недійсною.
ВИСНОВОК: третейська угода про передання спору на розглядтретейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним ізспособів реалізації права на захист своїх прав. У зв’язку з викладеним у сторініснує виключно правова можливість, а не обов’язок звертатися до третейськогосуду. При цьомуобмеження права звернення до господарського суду не допускається.
Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішеннякомерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражнимзастереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключаєможливість розгляду спору таким судом.
У разі відсутності такого застереження господарський судзобов’язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторінпро розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням досуду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від10.02.2016р. у справі № 910/16939/15 .
Матеріал по темі: «Припиненняпровадження у справі за наявністю третейського застереження»