27 вересня 2017 р. Вищийадміністративний суд України в рамках справи № К/800/18131/16 (ЄДРСРУ№ 69227463) досліджував питання щодо обов’язку боржника декларуваннядоходу у вигляді додаткового блага у разі списання або прощення боргу.
Суд вказав, що згідно до п.164.1 ст.164 Податковогокодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб єзагальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цимрозділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягаєоподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податкупротягом звітного податкового періоду.
У пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу Українивизначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видівдіяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,матеріальній або нематеріальній формах.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із сумиоподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такогозвітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного)оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податковогокодексу України встановлено, до загального місячного (річного) оподатковуваногодоходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платникомподатку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цьогоКодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного)кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедуроюбанкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляєплатника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про врученняабо шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомленняборжнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає сумуанульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу,нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітногоперіоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржниксамостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковійдекларації.
Додаткові блага -кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, щовиплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохідне є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового наймуабо не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними зтаким платником податку (пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПодатковогоКодексу України).
ВАЖЛИВО: Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єктата бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у виглядідодаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стануплатника податку.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених нормзаконодавства, суд прийшов до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплатиподатку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за йогосамостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податкуза наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді сумиборгу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійнимрішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в)включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку сумидоходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітногоперіоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річнійподатковій декларації.
Більше того, 15 травня 2017 року Вищий адміністративнийсуд України розглядаючи справу № К/800/1692/16 , ЄДРСРУ№ 66534769 вказав: «стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, топриріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахуноксуми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшуєдоход, оскільки надається на умовах повернення. В разі коли відпадутьвстановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором уборжника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доходборжника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку.
Згідно з п.п.159.4.1 п. 159.4 ст. 159 ПК України за рахунокствореного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначенабезнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України.Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервівдля банків встановлюється Національним банком України за погодженням ізМіністерством фінансів України.
Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011року №172 затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійноїзаборгованості за рахунок резерву.
Згідно з п.7 вищезазначеного Порядку, відшкодування (списання) зарахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимогбанку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язанийпродовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійноїзаборгованості.
Ст. 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанняприпиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від йогообов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Тобто обов'язковою ознакою анулювання кредитором заборгованостіє прощення боргу внаслідок чого зобов'язання припиняється повністю.
Керуючись нормами підпункту 159.4.1 пункту 159.4 статті 159 ПКУ,банки згідно з Порядком мають право списувати за рахунок страхового резервузаборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до нормативно-правовихактів Національного банку України, у тому числі і у разі її невідповідностівизначеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ознакам, без віднесення в подальшомуцього страхового резерву на дохід платника податків.
ВИСНОВОК: Таким чином, цивільно-правове зобов'язання між клієнтом табанківською установою не припинено, оскільки відшкодування (списання) зарахунок резерву безнадійної заборгованості боржника не є підставоюдля припинення вимог банку до останнього та здійснення відповідноїпретензійно-позовної роботи по стягненню кредитної заборгованості, а відповідноне відбулося й анулювання боргу в розумінні податкового законодавства, щосвідчить про відсутність законних підстав для включення суми списаноїзаборгованості до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що наявність у ДПІподаного банком податкового розрахунку (ф. 1-ДФ) у якому позивачу нарахованийдохід за ознакою « 126 - додаткове благо» не є безумовною підставою длявизначення позивачу грошових зобов'язань, оскільки відсутнє рішення банку пропрощення позивачу боргу за кредитним договором.
Матеріал по темі: «Оподаткуванняпрощених (анульованих) кредитів: «додаткове благо»