Ухилення забудовників від участі в розвитку інфраструктури міста

У постанові від 22 березня 2017 року у справі №908/312/16 (№ 3-1553гс16) ВерховнийСуд України, застосувавши положення статей 2, 10, 40 Закону № 3038-VI, статей4, 9 Закону № 687-ХІV, дійшов висновку, що реконструкціябудівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника відобов’язку укладення договору про пайову участь, а також від перерахуваннякоштів пайової участі. Тому неправомірна бездіяльність замовникащодо його обов’язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортноїі соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки,внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвитокінфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), щоперебуває у безпосередньому причинному зв’язку із наведеною неправомірноюбездіяльністю відповідача, а сукупність наведених елементів є підставою длязастосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові ВерховногоСуду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16.

Більше того, 25.05.2017 р. Верховний Суд України в розрізісправи № 3-187гс17 дослідивпитання щодо  спонукання замовника будівництва до укладення договору пропайову участь у розвитку інфраструктури та підстав пайової участі забудовниківв інфраструктурі міста.

Таким чином суди вказали наступне: 1) реконструкціяіснуючої забудови є різновидом забудови території, а отже пов’язана зобов’язком замовника укласти договір про пайову участь з відповідною радою; 2)саме на замовника покладено обов’язок укладення договору про пайову участь тасплати відповідних коштів; 3) в разі не укладання пайового договору зміськрадою та не прийняття участі розвитку інженерно-транспортної та соціальноїінфраструктури населеного пункту дії/бездіяльність замовника вважаютьсянеправомірними та підлягають обкладенням господарськими санкціями.

Крім того, посилання судів на сплив граничного терміну дляукладення такого виду договору є помилковим, оскільки строк, визначений закономдля укладення договору пайової участі, – протягом 15 днів із дня реєстраціїзвернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва вексплуатацію, – встановлено саме для добровільного виконання стороноюзазначеного обов’язку, отженевиконання такого зобов’язання свідчить про порушення замовником свогообов’язку, встановленого законом, і не звільняє останнього від укладеннядоговору.

Матеріал по темі: «Пайова участь забудовників вінфраструктурі міста»  та «Обов’язок замовника будівництва укласти договір пропайову участь» 

Разом із тим 06.09.2017 р. у справі №3-813гс17 Верховний суд України вказав,що дія положень статті 40 Закону № 3038-VI не поширюється на ТОВ, оскільки  укладеннядоговору про пайову участь є обов’язковим на етапі до прийняття об’єктабудівництва в експлуатацію. Оскільки об’єкт будівництва вжеприйнято в експлуатацію, відповідач не несе обов’язку укладати договір пропайову участь і сплачувати пайовий внесок після прийняття об’єкта будівництва вексплуатацію, а тому дії відповідача  не містять елементів складуцивільного правопорушення і немає підстав для відшкодування позивачеві збитківу виді упущеної вигоди.

ВИСНОВОК: з вищевикладеного вбачаються явні протиріччя, так яквисновки у справах № 3-187гс17 та № 3-813гс17 зроблені Верховним судом Україниявно протилежні…

Таким чином, обов’язок замовника будівництва укластидоговір про пайову участь залежить не від Закону, а від судової практики, яканаявна «в рукаві» адвоката та суду!