06.09.2017р. в контексті справи № 6-496цс17 судова палата у цивільних справах Верховного СудуУкраїни досліджувала питання: «Чи є необізнаність спадкоємця про наявністьзаповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини?»
Судвказав, що згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядженняфізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Зазагальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в деньвідкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи абооголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шістьмісяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦКУкраїни).
Спадкоємець,який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживавпостійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини(частина перша статті 1269 ЦК України).
Такимчином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язуєспадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строкподати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповіднодо частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустивстрок для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йомудодатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах проспадкування» № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що особа, яка не прийняласпадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовноюзаявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно дочастини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особідодаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку дляприйняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними єпричини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотнимитруднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Зазмістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщиниє причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами дляспадкоємця на вчинення цих дій.
Правилачастини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для поданнязаяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємцябули перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Такогоправового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 26 вересня2012 року у справі № 6-85цс12 , від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 , від14 вересня 2016 року № 6-1215цс16 , які в силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися місцевимизагальними судами при застосуванні аналогічних норм матеріального права.
ВСУтакож наголошує, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строкудля прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальнийпринцип спадкового права.
Матеріал по темі: «Пропущеннястроку для прийняття спадщини: поважні причини»
У своїхскаргах заявниця зазначає, що вона не проживала зі спадкодавцем за заповітом, анотаріус не вчиняв дій щодо розшуку та повідомлення її як спадкоємця зазаповітом, про існування заповіту їй стало відомо лише після спливушестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.
Між тиму пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 міститьсяроз'яснення, відповідно до якого судом не можуть бути визнані поважними такіпричини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини: 1) якюридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, 2)необізнаність особи про наявність спадкового майна, 3) похилий вік, 4)непрацездатність, 5) незнання про існування заповіту, 6) встановленнясудом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад,встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцямихто буде приймати спадщину, 7) відсутність коштів для проїзду до місцявідкриття спадщини, 8) несприятливі погодні умови.
Разом зцим, при вирішенні цивільно - правового спору суд також враховує, що одним зпроявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лишезаконодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні йогояк регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Судвважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 усправі № 1-33/2004.
Так,відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільськихнаселених пунктах – посадова особа органу місцевого самоврядування,уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємцівповідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тихспадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріусабо посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхомпублічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідноз пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядкувчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказомМіністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 тазареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенніспадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявністьзаведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Щоб недопустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріусроз’яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмовувід її прийняття.
Зогляду на зазначене, ухваливши рішення про відмову в позові, суди не дослідили,чи перевірив нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадковогореєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту тавідповідно чи вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чиздійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхомпублічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б проналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Аналогічнаправова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.08.2017 р.в аспекті справи № 6-1320цс17 .