23.08.2017 р. вконтексті справи №6-1990цс16 судовапалата у цивільних справах Верховного Суду України досліджувала питаннявідносно правової можливості касаційного оскарження ухвали суду про відмову взадоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягаєвиконанню.
Відповідно допункту 281 частини першої статті 293 ЦПК України окремо відрішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першоїінстанції щодо виправлення помилки у виконавчому листі або визнаннявиконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
За змістомпункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо судвирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити укасаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3,4, 13–18, 20, 24–29, 31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх переглядув апеляційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню усправі.
У цій статтінаведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені вапеляційному порядку окремо від рішення суду. Пунктами 1, 3, 4, 13–18, 20, 24–29,31–33 частини першої статті 293 цього Кодексу можливість оскарженняухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви щодо визнаннявиконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено.
Отже, оскарженняв касаційному порядку ухвали суду першої інстанції після її перегляду вапеляційному порядку про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчоголиста таким, що не підлягає виконанню, не передбачено.
Відповідно допрактики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніссуд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони усправі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язанняадміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі«Горнсбі проти Греції»).
Згідно з ст.1закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадієюсудового провадження.
З огляду назазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягаєвиконанню, є перешкодою для завершення судового провадження.
Вказанепідтверджує і судова практика, так Верховний Суду України у своїх постановахвід 24 червня 2015 року № 6-608цс15 (№ в ЄДРСРУ 45985244) від 23.11.2016 р. посправі № 6-1954цс16 та від13.04.2016 року по справі № 6-599цс16 (№ в ЄДРСРУ 57312236) та від 22 березня 2017 р. усправі № 755/6665/15-ц висловив правову позицію щодозастосування положень пункту 281 частини першої статті 293,статті 324 ЦПК України, зазначивши, що ухвала суду про визнання виконавчогодокумента таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судовогопровадження та реалізації громадянином його «права на суд», гарантованогоКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки така ухвалаунеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тозазначене судове рішення перешкоджає подальшому розгляду та провадженню усправі.
ВИСНОВОК: Ухвала суду першої інстанціїпро відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що непідлягає виконанню, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції непідлягає оскарженню в касаційному порядку.
Указана правовапозиція міститься в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року усправі № 6-701цс16 (№ в ЄДРСРУ 58874786).
P.s. Разом зцим, ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку дляпред’явлення виконавчого документа до виконання після їх перегляду вапеляційному порядку касаційному оскарженню не підлягають» (ПостановаВСУ від 11.11.2015 року по справі № 6-1482цс15 (№ в ЄДРСРУ 53537501).
Матеріал по темі: «ВЕРХОВНИЙ СУД: КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ ВІДНОСНОВИКОНАВЧОГО ЛИСТА»