Усиновлення дитини: судовий та позасудові етапи
Безумовно, що усиновлення дітей єпріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування. Вказана політика держави реалізується її відповідними органами тапосадовими особами, однак процес усиновлення доволі об’ємний та часто-густочасозатратний.
Вказаний вище процес усиновленняумовно можна розділити на декілька етапів: 1) позасудовий та 2) судовий.
Позасудовий етап:
Правове регулювання даного етапуздійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р.№ 905 «Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлення таздійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» та ст.ст. 213, 218,220, 229 та 231 Сімейного кодексу України.
Забігаючи наперед необхіднозазначити, що фінальним документом «позасудового етапу» є Висновок служби усправах дітей про доцільність / не доцільність усиновлення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Законувід 13 січня 2005 р. № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умовсоціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт ідітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справахдітей. Висновок оформляється на бланку державних адміністрацій районів,районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських чи районних умістах, сільських, селищних рад, підписується головою (заступником голови) та скріплюєтьсяпечаткою.
Для отримання висновку, який до тогож затверджується виконавчим комітетом відповідної ради, заявник(и) подають довідповідної у місті ради ряд документів, серед них:
1) копія паспорта або іншогодокумента, що посвідчує особу;
2) довідка про заробітну плату заостанні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарнийрік, засвідчена органами ДФС;
У разі коли усиновлювачами є сімейнапара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію деклараціїпро доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, можеподавати один із подружжя, який має постійний дохід;
3) копія свідоцтва про шлюб,укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявникиперебувають у шлюбі;
4) висновок про стан здоров'я кожногозаявника;
5) засвідчена нотаріально письмовазгода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини однимз подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
6) довідка про наявність чивідсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром знадання сервісних послуг МВС;
7) копія документа, що підтверджуєправо власності або користування житловим приміщенням.
Окрім цього службою витребуються,довідка від лікаря-нарколога та лікаря-психіатра про облік заявника(заявників).
Надалі, на протязі місяця післяотримання вказаного вище висновку, заявник повинен звернутися до відповідногосуду для вирішення питання по суті.
Судовий етап:
Спочатку необхідно вказати, щорозгляд судом справ про усиновлення регулюється гл. 5 розділу ІV Цивільно– процесуального кодексу України та здійснюється судом в рамках окремогопровадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПКУкраїни окреме провадження - це вид непозовногоцивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи пропідтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення дляохорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистихнемайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюванихправ.
ВАЖЛИВО: Визначені ст. 211 СК особи, які можуть бутиусиновлювачами, при зверненні до суду набувають статусу заявника. Заявниками усправах зазначеної категорії можуть бути громадяни України та іноземці (ст. 283СК).
Визначення підсудності маєнайважливіше значення, оскільки якщо заява буде подана до не уповноваженогосуду вона не буде розглянута, а Заявник втратить дрогоційний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦПКУкраїни заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері,батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду замісцем їх проживання.
Для правильного визначенняпідсудності необхідно враховувати, що згідно з частинами 3 та 4 ст. 29 ЦКмісцем проживання фізичної особи у віці до 10 років та від 10 до 14 років ємісце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вонапроживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорониздоров’я тощо, в якому вона перебуває, якщо інше місце проживання невстановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) абоорганізацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
(!!!) Суд розглядає справу про усиновлення дитини заобов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженогооргану виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'яусвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких судвизнає за потрібне допитати (ч.1 ст. 254 ЦПК України).
Примітка: В судово-процесуальних документах необхідно вживатитермін «заінтересована особа», а не, як це іноді трапляється, «зацікавленаособа». Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ проусиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз’яснено, що,ухвалюючи рішення згідно зі ст. 255 ЦПК та ст. 224 СК, суд повинен обґрунтуватизадоволення чи відхилення заяви про усиновлення.
ВАЖЛИВО: У разі її задоволення в резолютивній частині рішеннянеобхідно навести відомості про заявника (заявників), повністю зазначивши йогопрізвище, ім’я, по батькові, день, місяць і рік народження, а також про йогогромадянство. За наявності клопотання заявників про зміну прізвища, імені та побатькові, дати й місця народження дитини суд вирішує його відповідно до статей229—231 СК. При цьому слід мати на увазі, що зміни вносяться не досвідоцтва про народження, а до актового запису про народження дитини.
Згідно ст.207 СК України усиновленнямє прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, щоздійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах длязабезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.211 СКУкраїни усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодшадвадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити,не менш як на п'ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя.
Як було зазначено вище особа, якабажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення (ст. 223 СКУкраїни). Подання такої заяви через представника не допускається.
Між тим відповідно до вимог ст. 217СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, азгідно ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібнаписьмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
Згідно ст. 225 СК України,усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду проусиновлення.
Відповідно до ст.229 СК Україниособа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною уКнизі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Судзадовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо цевідповідає інтересам дитини.
Згідно ст.233 СК України на підставірішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини абоповнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільногостану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вноситьвідповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
Відповідно до ч.3 ст.252 ЦПК Україниза клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені,прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про змінуімені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про записусиновлювачів батьками.
Відповідно до Закону України № 69-16дія Європейської Конвенції про здійснення прав дітей поширюється на розглядсудами справ, що стосуються усиновлення дитини.
Згідно ч.1 ст. 8 ЦПК України, судвирішує справи відповідно до Конституції України, законів України таміжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни.
Відповідно до ст.7 ЄвропейськоїКонвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України № 69-V від03 серпня 2006 року, під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовийорган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидкевиконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. Утермінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження прийматирішення, які підлягають негайному виконанню.
ВИСНОВОК: З урахуванням положень ч. 2 ст. 224 СК, відповіднодо яких суд постановляє рішення, яким оголошує особу усиновлювачем дитини,можна вважати, що найбільш прийнятним є викладення прохальної частини заяви усправах про усиновлення так: «оголосити заявника усиновлювачем дитини».
Після набрання рішенням законної силийого копія в порядку ч. 7 ст. 255 ЦПК надсилається до органу державноїреєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах проусиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчоївлади. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законноїсили рішенням суду.
Відповідно до ст. 233 СК на підставірішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини абоповнолітньої особи державнийорган реєстрації актів цивільного стану вноситьвідповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтвопро народження, що було видане раніше, анулюється.
