30 серпня 2017 року Вищийгосподарський суд України в контексті справи № 910/22119/14 (ЄДРСРУ№ 68588725) вказав наступне.
ТОВ звернувся з вимогою про визнання кредиторськихвимог в сумі «Х», при цьому підставою виникнення заборгованості зазначаєукладений між ТОВ та Адвокатським об'єднанням договір про надання правовоїдопомоги.
Необхідно вказати, що в аспекті конституційного зверненняположення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексуУкраїни, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов’язаніз оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібнорозуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягаютьвідшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми,сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката (РішенняКонституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-4/2013 ).
В даному випадку за умовами додаткової угоди до договоруАдвокатське об'єднання надає адвокатські послуги з захисту прав та законнихінтересів кредитора у його господарській діяльності з метою досягненняпотрібного позитивного результату, а саме, стягнення з боржника основного боргуза відповідним договором про надання поворотної фінансової допомоги, атакож сум інфляційних втрат, штрафних санкцій, сум збитків, сум витрат,понесених у зв'язку із стягненням вказаних заборгованостей.
Визнаючи заявлені кредиторські вимоги ТОВ в сумі «Х»,місцевим господарським суд взято до уваги, що з моменту підготовки та поданнязаяви про порушення провадження у справі банкрутство боржника, участі у судовійсправі про банкрутство боржника, участі на засіданнях на комітеті кредиторів,від імені та в інтересах кредитора Адвокатським об'єднанням наданоадвокатських послуг на вказану суму, які були сплачені кредитором нарахунок Адвокатського об'єднання .
Судова колегія апеляційного господарського суду,скасовуючи в цій частині ухвалу суду першої інстанції з зазначеними висновкамине погодилася та вказані кредиторські вимоги у розмірі «Х» відхилила, як такі,що не обґрунтовані належними доказами.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновкомапеляційного суду щодо відхилення кредиторських вимог в сумі «Х», однак з іншихпідстав.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор -юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державніоргани, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошовихзобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори завимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі пробанкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання -зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно доцивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбаченихзаконодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання,що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорамизберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені угрошових одиницях.
ВИСНОВОК: Отже, кредитором може бути визнана особа, перед якоюобов'язок, зокрема, сплати коштів, лежить саме на боржнику, а не на третійособі, яка є стороною договору. Тобто між кредитором і боржником повиненіснувати безпосередній зв'язок, що виникає на підставі договору для вчиненняпевних зобов'язальних дій. При цьому, в матеріалах справи відсутнійбудь-який процесуальний документ, яким обов'язок по оплаті послугадвоката покладено на боржника.
Таким чином, спірна сума коштів не є кредиторськимивимогами в розумінні ст. 1Закону про банкрутство, а тому судом апеляційної інстанції обґрунтовановідмовлено у задоволенні заяви в частині визнання зазначених кредиторськихвимог.