Верховний Суд України в ухвалі від 25квітня 2016 року (справа № 686/19687/14-а) зазначив, що оскільки скасовановстановлені раніше для державних органів пільги щодо сплати судового збору,Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансуваннядержавних органів.
(!!!) Щодообов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначенихЗаконом України «Про судовий збір» в чинній редакції, така позиція висловленаВерховним Судом України в ухвалі від 24 грудня 2015 року у справі №477/2598/14-а, в ухвалі від 9 листопада 2015 року у справі № 810/2302/15, вухвалі від 23 січня 2017 року у справі № 826/9725/15, в ухвалі від 25 січня2017 року у справі № 722/1112/16-а, в ухвалі від 30 січня 2017 року усправі № 826/25559/15.
Отже, звільнення,відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судовогозбору буде суперечити завданню та меті Закону України «Про внесеннязмін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» в частинінадходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судовогозбору, а такожможе розцінюватись, як надання державним органам певнихпроцесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу -юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний судовийзбір (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017р. у справі № К/800/28910/17 , ЄДРСРУ № 68473356; №К/800/28765/17 , ЄДРСРУ № 68473280).
Окремо необхідно вказати наобставини щодо відмови від повернення судового збору…
Так, з ухвал Вищогоадміністративного суду України від 19 серпня 2017 року по справі №К/800/17090/17 , (ЄДРСРУ № 68451432), № К/800/9744/17 (ЄДРСРУ№ 68451421), № К/800/6536/17 (ЄДРСРУ № 68451416), № К/800/11183/17 (ЄДРСРУ № 68451443), № К/800/11740/17 (ЄДРСРУ№ 68451430) вбачається, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Просудовий збір» сплачена сума судового збору повертається заклопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкриттіпровадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційногопровадження у справі.
Однак, згідно з п. 5 ч. 5 ст. 214Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє увідкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга єнеобґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевіркиматеріалів справи.
Ухвалою Вищого адміністративногосуду України в даній справі податковому органу відмовлено у відкриттікасаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративногосудочинства України у зв'язку з тим, що касаційну скаргу визнанонеобґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що не викликаютьнеобхідності перевірки їх матеріалами справи.
За змістом п. 5 ч. 5 ст. 214Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання про відкриттякасаційного провадження, суддя повинен дати оцінку доводам касаційної скарги,порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішитипитання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалівсправи.
Суд вказує, що такі дії судді не єсуто процесуальними діями, перелік яких міститься у інших пунктах ч. 5 ст. 214Кодексу адміністративного судочинства України і потребують оцінкиобґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів усудових рішеннях.
Тобто, вимоги п. 3 ч. 1 ст. 7Закону України «Про судовий збір» не можуть бути застосовані у разі відмови увідкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексуадміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиціявикладена у рішеннях Верховного Суду України у постанові від 16 червня 2015року (справа № 21-619а14) та від 29 березня 2016 року (справа № 21-3893а15) таузгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові №2 Пленуму Вищого адміністративногосуду України від 05 лютого 2016 року.
Матеріал по темі: «Обов’язковість сплати судового збору фіскальним органом»