Сплата судового збору здійснюється впорядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Просудовий збір" унормовано, що судовий збір справляється у відповідномурозмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленоїзаконом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скаргаподається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та уфіксованому розмірі.
Конституційний Суд України у рішеннівід 28.11.2013 N 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації правана судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення закономпомірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідаєРекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, щополегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, вякій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їхтреба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»
Окрім цього необхідно вказати, щостаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосуванняпрактики Європейського Суду з прав людини" визначено, що Конвенція прозахист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і практикаЄвропейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенціїпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справиупродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Рішення у справі "Креуз протиПольщі" від 19.06.2001 ЄСПЛ констатує, що сплата судових витратне повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином ітакою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та маєпереслідувати законну мету (Ухвала ВАСУ від 14 серпня 2017 року усправі № К/800/27434/17 , ЄДРСРУ № 68310313).
У рішеннях у справі"Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та"Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 ЄСПЛзазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної нормипозбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовнихвимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод.
У зв'язку із цим при здійсненніправосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання,пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстроченнясудових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткійвідповідності до ст.ст.87-88 КАС України, Закону України "Про судовийзбір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи прицьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору зарозгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливостізвернення до суду, з другого боку.
ВАЖЛИВО: Так, згідно з частиною першою статті 88 КАС України суд,враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належнихдо оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чивідстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічне правило закріплене й встатті 8 Закону України "Про судовий збір".
Положення наведених правових нормпокликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи наїї майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, якітакого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощіпостійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністюабо частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.
(!!!) Разом з тим, названі правовінорми Закону України "Про судовий збір" і КАС України не маютьбезумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявностіяких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, можескористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.
При цьому, підставою длязвільнення сторони у справі від сплати судового збору є відсутність у неїдоходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальністандарти, встановлені законодавством для відповідної категоріїгромадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплатусудових витрат.
Натомість, розмір ставки судовогозбору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допуститиситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіхвипадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановленихдля відповідних категорій громадян Законом України "Про Державний бюджетУкраїни" на відповідний рік.
Також, особі, яка звертається зклопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону України "Про судовийзбір" і КАС України необхідно врахувати і те, що воно має бутивмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.
ВИСНОВОК: Отже, наведені норми дають підстави для висновку, щозвільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення єправом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання враховуємайновий стан сторони, при цьому, визначення майнового стану сторони залежитьвід доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно відрівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, тотакі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судовогозбору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (УхвалаВАСУ від 15 серпня 2017 року у справі № К/800/27946/17 ,ЄДРСРУ № 68325975).