Доведеність чи недоведеність факту фіктивної діяльності контрагентів

25.07.2017 р. Верховний суд України в рамках справи № 21-329а17 зазначив ряд рішень найвищої судовоїланки, які вказували на підстави для скасування рішень судів попередніхінстанцій та факту доведеності чи недоведеності фіктивної діяльностіконтрагентів для формування податкових вигод.

Зокремана постанови Верховного Суду України від 20 січня, 22 березня, 12 та 26квітня, 14 червня 2016 року (№№ 21-4953а15,21-170а16, 21-3270а15, 21-4976а15, 21-1318а16 відповідно).

ВерховнийСуд України постановами від 20 січня, 22 березня та 26 квітня 2016 року рішеннясудів попередніх інстанцій скасував, а справи направив на новий розгляд досудів першої інстанції через неналежне з’ясування всіх обставин усправах щодо наданих відповідачами доказів фіктивності господарських операційміж позивачами та їх контрагентами з огляду на необхідністьповного встановлення обставин справ та дотримання принципу офіційногоз’ясування обставин справ.

Так, упостанові від 20 січня 2016 року Верховний Суд України дійшов такого висновку:оскільки відповідач надав пояснення посадових осіб контрагентів, якізаперечують свою участь у веденні господарської діяльності, складанні тапідписанні відповідних документів, суди некритично віднеслися до оцінкидоказів щодо підтвердження реальності господарських операцій, не дотримавшисьпринципу офіційного з’ясування обставин справи.

Упостанові від 22 березня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку проте, що не можуть залишатися неврахованими судами обставини щодонаявності кримінального провадження, порушеного стосовно позивача за ознакамизлочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК, у якому є протоколдопиту свідка, яка є одночасно директором, головним бухгалтером та засновникомконтрагента позивача і заперечує свою причетність до ведення господарськоїдіяльності підприємства, в тому числі й щодо складання первинних документів.Крім того, показання свідка підтверджуються й висновками почеркознавчоїекспертизи, призначеної в рамках цього кримінального провадження. За такихобставин суди попередніх інстанцій без належного з’ясування фактичних обставинсправи передчасно дійшли висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправнимита скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.

Упостанові від 26 квітня 2016 року Верховний Суд України зазначив, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судівпопередніх інстанцій, залишив поза увагою те, що ці суди, яким згідноіз законом надано право встановлювати обставини на підставідосліджених у судовому засіданні доказів, з урахуванням різних свідченьдиректора контрагента, які він надав під час досудового слідства та судовогорозгляду, належним чином не з’ясували обставин підписання повноважнимиособами звітних документів, у тому числі й податкових накладних, хочавстановлення таких обставин є визначальним для правильного вирішення спору поцій справі.

ВерховнийСуд України у постановах від 12 квітня та 14 червня 2016 року дійшов висновкувідповідно до якого податкові накладні, що стали підставою дляформування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують своюучасть у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема йу підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатисяналежно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами,що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесеннявідображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. За такихобставин Верховний Суд України погодився із рішеннями судів першої інстанціїпро відмову у задоволенні позовів про визнання протиправними та скасуванняподаткових повідомлень-рішень.

Вітчизнянасудова практика наголошує на обов'язок суду встановити дійсні обставини справипри розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін і цевипливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративногосудочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАСУкраїни (Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 р. у справі № К/800/16138/16,ЄДРСРУ № 66707342).

Такожнеобхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішенняЄвропейського суду з прав людини  є обов'язковими для виконання Україною.У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують прирозгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалітакож - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерелоправа.

Всвітлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з правлюдини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь накожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Обов'язоксуду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позовубезвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справияк принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7,частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 р. усправі № К/800/16138/16, ЄДРСРУ № 66707342).

Окремонеобхідно вказати, що 20.06.2017 р. Верховний Суд України в рамках справи № 21-866а16 вжедосліджував питання про поверховий підхід та неповноту при з’ясуванні обставинсправи судом першої інстанції що є наслідком скасування всіх судових рішень успорі з податковим управлінням про скасування податкового повідомлення рішення.

Більшетого, про неповноту дослідження обставин під час розгляду адміністративноїсправи з податковим управлінням Верховний суд України нещодавно наголошував(постанова від 14 березня 2017 року у справі №  21-1513а16).

Матеріал по темі: «Податкові спори: поверховий підхід та неповнотаз’ясування обставин»