18.07.2017 р. васпекті справи № 21-3981а16 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного СудуУкраїни при дослідженні питання щодо відновлення повністю або часткововтраченого судового провадження в адміністративній справі вказала наступне.
Статтею 273 КАС визначено можливістьвідновлення повністю або частково втраченого судового провадження вадміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення, або в якійпровадження закрито.
За статтею 275 цього Кодексу заявапро відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухваливрішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Окремо необхідно наголосити, що п. 5Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 03.11.2014 № 1493/2/2/14-14 прописує, що таке правове врегулювання вказує на непідсудність судам,визначеним Законом, заяв про відновлення втраченого судового провадження вадміністративних справах, розгляд яких закінчено розташованими у районіпроведення антитерористичної операції адміністративними судами з ухваленнямрішення по суті справи або постановленням ухвали про закриття провадження усправі. У цьому разі така заява підлягає поверненню заявнику відповідно доправил, встановлених пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 279КАС у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченогосудового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновленняпровадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторнезвернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Нормативний підхід до розуміннянаведених норм процесуального права в їх взаємозв’язку у контексті обставинисправи дає підстави для такого висновку.
Рішення про відновлення втраченогопровадження повністю або в частині приймається в порядку окремого особливогосудового провадження, встановленого розділом VII КАС. Прийняттяцього рішення за підсудністю відноситься до повноважень суду, який ухваливрішення по суті спору або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.Відповідно до частини третьої статті 279 КАС саме цей суд вправі закритирозгляд заяви про відновлення провадження у разі недостатності зібранихматеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження тароз’яснити особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення зтакою самою заявою за наявності необхідних документів.
ВАЖЛИВО: У спірному рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку пронеможливість розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібранихматеріалів відновленого втраченого судового провадження і з цієї причини закривпровадження за касаційною скаргою з посиланням на положення статей 9, 218 КАС.
Однак на стадії касаційного переглядурішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційнаскарга, а підставами – порушення судом норм матеріального чи процесуальногоправа, суд касаційної інстанції не має повноважень ухвалювати рішення прозакриття касаційного провадження з наведеної підстави.
Так, за частиною четвертою статті 218КАС суд приймає рішення про закриття провадження у справі у разі, коли особа,яка подала касаційну скаргу, відмовилась від неї до закінчення касаційногопровадження.
Можливість суду вирішувати справивиходячи з аналогії закону чи права передбачена частиною сьомою статті 9 КАС.Але ця норма вказує на законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи, тобто мова йде проматеріально-правову аналогію, а не процесуальну.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами)норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі,Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) тапередати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чикасаційної інстанцій.
ВИСНОВОК: Аналіз наведених норм процесуального права, юридична оцінка обставин справидають підстави вважати, що суд касаційної інстанції неправильно застосувавпроцесуальний закон і неправомірно закрив провадження у справі.
Аналогічна судова практика міститьсяу постанові Верховного суду України від 23.02.2016 р. у справі № 21-6159а15.