05.07.2017 р. Верховним судом України врамках справи № 6-1726цс16 досліджувалось питання неоднаково застосування частинпершої статті 377 ЦК України та частини першої і четвертої статті 120 ЗКУкраїни в розрізі визначення розміру часток земельної ділянки співвласникамибудинковолодіння з виділеними частками.
Суд вказав, що за положеннями статті 377 ЦК України (вредакції на час укладення договору дарування частини будинковолодіння, тобто на25 липня 2007 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності наземельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Аналогічна правова позиція висловлена 12.10.2016 р.Верховним судом України при розгляді справи № 6-2225цс16 .
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності нату частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка єнеобхідною для їх обслуговування.
ВАЖЛИВО: Якщо житловий будинок, будівля абоспоруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їхвідчуження до набувача переходить право користування тією частиноюземельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні положення було закріплено у статті 120 ЗК України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 118ЗК України (в редакції на час отримання акта про право власності на земельнуділянку, тобто 24 червня 2010 року) громадянин, зацікавлений у приватизаціїземельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Статтею 121 ЗК України (в редакції на час набуття прававласності на земельную ділянку співвласниками будинковолодіння) визначено, щогромадяни України мають право на безоплатну передачу їмземельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 ка, в містах - небільше 0,10 га.
При цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельноїділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першоюцієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташованийбудинок, є меншим).
ВАЖЛИВО: За системним аналізом зазначених норм матеріальногоправа громадянин мав право на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться уйого користуванні, а у випадку переходу права власності на житловий будинок(частину житлового будинку) та переходу при цьому права користування земельноюділянкою - на приватизацію тієї земельної ділянки, на якій розміщено житловийбудинок (частина житлового будинку), господарські будівлі та споруди, тачастини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.
При передачі земельної ділянки у власність співвласникам дляобслуговування та будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд,оскільки земельна ділянка розташована у місті, то співвласники за змістомзаконодавства мали право на отримання у власність земельної ділянки у розмірідо 0,10 га, крім випадків, якщо земельна ділянка, на якій розташовано будинок,є меншою за розміром.
У даній справі, співвласникам передано у спільну суміснувласність земельну ділянку для обслуговування та будівництва жилогобудинку, господарських будівель та споруд у розмірі що є меньшим, ніж визначенозаконом.
Отже, кожен із власників будинковолодіння отримав увласність земельну ділянку не меншу ніж та, на якій розташована його частинабудинковолодіння та необхідна для їх обслуговування.
Оскільки за положеннями частини третьої статті 319 ЦКУкраїни усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, засистемним аналізом усіх зазначених норм матеріального права, які були чиннимина час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності набудинковолодіння, можна зробити висновок, що вразі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянкуспіввласниками будинковолодіння з виділеними частками, право власності наземельну ділянку переходить відповідно до розміру відокремлених убудинковолодінні часток.
У подальшому саме такої позиції дотримувався законодавецьпри внесенні наступних змін до ЦК України та ЗК України.
За змістом статей 377 ЦК України та статті 120 ЗК України уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду,що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Доособи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю абоспоруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власностіна земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни їїцільового призначення.
ВИСНОВОК: У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно дочасток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 13квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 висловленоправову позицію та зазначено, що до особи, яка набула право власності набудівлю або її частину, переходять права на земельну ділянку на тих самихумовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому володільцю абовласнику.
Матеріал по темі: «Принципцілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою»