«…статусфіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькоюдіяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізованінавіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку» (ВСУ від 19.04.2016 у справі №21-4985а15 ).
Такожвідомо, що 14.03.2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу №21-2239а16 в черговий раз прийшов до висновку, що недоведеністьфактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляєпервинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди,а покупця – права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявностіправильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та узв’язку з цим юридично дефектних первинних документів.
Аналогічнийвисновок Верховного суду України міститься у постанові від 22 листопада 2016року у справі № 826/11397/14 (ЄДРСРУ№ 63283712).
Практичноаксіома: «Якщопервинні документи, виписані від імені особи, що заперечує свою причетність додіяльності суб'єкта господарювання вони не мають юридичної сили».
З першу, а саме 05.04.2017 року колегія суддів Вищого адміністративного суду Українирозглядаючи справу № К/9991/79840/12 (ЄДРСРУ № 66829087) змінює акцент та вказує, що незважаючина «фіктивність» контрагента (заперечення директором своє участі у створенні тадіяльності підприємства) все одно необхідно проводити сукупний аналіз всіхнаявних доказів та документів для встановлення правомірність формуванняплатником податку даних свого податкового обліку, так як згідно зі ст. 86Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є усправі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для судунаперед встановленої сили. Судоцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а такождостатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пізніше, а саме 20 червня 2017року в рамках справи № 21-1807а16 судовою палатою в адміністративних справахВерховного Суду України зроблено революційний висновок, який стосуєтьсяфіктивних угод/контрагентів по ланцюгу.
В даній справі ДПІ наполягало,що послуги (рекламні), які придбані позивачем у Агентства, були придбаніостаннім у ТОВ, яке вироком суду визнане фіктивним і таким, що створене дляприкриття незаконної діяльності без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.
Однак ВСУ вказав, що якубачається зі встановлених судами обставин у справі платник податку (товариство– позивач) формувало податковий кредит і витрати, які враховуються длявизначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідками операційта на підставі первинних документів, здійснених та виданих контрагентом –Агентством, яке не визнане фіктивним, а встановлені у згадуваній ДПІкримінальній справі обставини щодо фіктивного підприємництва стосуються іншогогосподарюючого суб’єкта – ТОВ.
ВИСНОВОК: якщо третій контрагент по ланцюгу має ознакифіктивності, то це жодним чином не повинно стосуватися платника податку, якийздійснює господарські операції/діяльність з опосередкованим контрагентом, який,в свою чергу, має відносини далі по ланцюгу.
Матеріалпо темі: «Контрагент з ознаками фіктивності…що робити платникуподатків???