Частиною першою статті 203 Цивільногокодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьомуКодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави ісуспільства, його моральним засадам.
У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексуУкраїни правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він бувспрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АвтономноїРеспубліки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексуУкраїни правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разінедодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави ісуспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнанийнедійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, щозавідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу уобох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави зарішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочинуоднією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави всеодержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочиномповинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй навідшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
ВАЖЛИВО: Між тим, вкладник, договір із яким Уповноваженаособа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договорубанківського вкладу, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дійУповноваженої особи, вчинених у зв'язку з визнанням відповідного договорунікчемним.
У такому випадку висновок про визнання судом нікчемностіправочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частинісудового рішення.
Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів,пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений упостанові Верховного Суду України від 19 серпня 2008 року справа №21-320во08 (реєстраційний номер у Єдиномудержавному реєстрі судових рішень 2182152).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону України "Просистему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти вготівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, якізалучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовахдоговору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачііменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Згідно з ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківськоговкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника)або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувативкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та впорядку, встановлених договором.
ВИСНОВОК: Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм сліддійти висновку, що чинне законодавство прямо перебачає, що грошові кошти надепозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншоюособою для вкладника. (постанови ВАСУ у справах № К/800/38810/15 від22.02.2017 року, № К/800/47773/16 від02.03.2017 року, № К/800/20426/16 від07.12.2016 року, від 02.02.2017 р, справа № К/800/46560/15 (ЄДРСРУ64658352), від 02.03.2017 року у справі №820/20788/14 та від 25.05.2017 р. справа№ К/800/51146/15 (ЄДРСРУ № 67035090).
Таким чином, доводи Фонду гарантування про нікчемністьдоговорів банківського вкладу у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивачанадійшли внаслідок "дроблення" іншого вкладу є безпідставними,оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину і такі обставини не можуть бутисамостійною підставою для визнання нікчемним правочину,вчиненого позивачем, оскільки в законодавстві відсутня пряма заборона навчинення вказаних дій.
P . s . випискапо особовим рахункам, складена Уповноваженою особою Фонду про рухкоштів клієнтів та яку Уповноважена особа вважає доказом нікчемності договорубанківського вкладу (депозиту) позивача, не є розрахунковим, бухгалтерським абоіншим первісним банківським документом, оскільки факт внесення або невнесенняготівки позивачем на її рахунок, факт "дроблення" іншого великоговкладу, рух коштів по банку в цей операційний день, залишок готівки на початокта кінець такого робочого банківського дня, а також інші обставини, які маютьзначення у цій справі підтверджуються, відповідно до приписів Інструкцій № 174і № 492, зовсім іншими документами бухгалтерського обліку, а не такою довідкою.