31.05.2017р. в рамках справи № 3-164гс17 Верховним судом України досліджувалось питання щодонеоднакового застосування судом касаційної інстанції положень Закону України«Про судовий збір».
Зокрема те, що Законом України «Про судовий збір»передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішеннясуду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовноїзаяви, незалежно від того, чи оскаржується рішення (постанова) суду в цілому,чи його частина, і оскільки предметом розгляду у суді першої інстанції було двапозови (первісний позов майнового характеру та зустрічний позов немайновогохарактеру), то сплачувати необхідно сукупність ставок.
За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов’язанийсплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 44 ГПК судові витрати складаються ізсудового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору,порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об’єктита розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати таповернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 1 цього Закону судовий збір справляєтьсяна всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судамидокументів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цимЗаконом, і включається до складу судових витрат.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду,а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який єелементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 КонституціїУкраїни.
За змістом статті 3 Закону України «Про судовий збір»об’єктами справляння судового збору є, зокрема, позовназаява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційнаі касаційна скарги на судові рішення, заява про перегляд судового рішення узв’язку з нововиявленими обставинами, заява про скасування рішення третейськогосуду, заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішеннятретейського суду та заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
ВАЖЛИВО: Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Просудовий збір» (тут і далі – у редакції, чинній на час подання зустрічноїпозовної заяви ТОВ у справі, яка розглядалась) судовий збір справляється увідповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі,встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява абоскарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та уфіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставоксудового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, таплатника судового збору.
Так, за змістом підпункту 4 пункту 2 частини другої цієїстатті за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку увідсотковому співвідношенні (110 %) до ставки, що підлягала сплаті при поданніпозовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до цієї ж статті за подання до господарськогосуду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано зокрема захарактером спору (майновий/немайновий). При цьому за змістом підпункту 2 пункту2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судовогозбору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характерустановить 1розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з частиною третьою статті 6 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» за поданняпозовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збірсплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового танемайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об’єднанодві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожнувимогу немайнового характеру.
За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступу справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збірсправляється на загальних підставах (частина п’ята статті 6 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір»).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що уконтексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги«ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви», має визначатися зарозміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» намомент пред’явлення відповідного позову.
Об’єктом, з якого розраховується розмір ставки судовогозбору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовназаява), а базою для такого розрахунку – ставка судового збору, що підлягаласплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об’єднання в одній заявівимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру– загальна сума усіх вимог увідсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).
ВИСНОВОК: Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об’єктомсправляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовийзбір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, щопідлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви,незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового зборусудом на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» і розподілу судомпри ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленоїчастини вимог.
Зокрема, у разі оскарження в апеляційному порядку судовогорішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів,якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватисяз урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а уразі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного ізпозовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягаласплаті при поданні відповідного позову.
Оскільки ТОВ в апеляційному порядку оскаржувалорішення місцевого господарського суду лише в частині вирішення зустрічногопозову, а вимога закону про сплату судового збору за подання апеляційної скаргина рішення суду за ставкою у відсотковому співвідношенні до ставки, щопідлягала сплаті при поданні позовної заяви, стосується кожного окремогопозову, в цьому випадку – зустрічного, то заявник правомірно сплатив судовийзбір, виходячи із розміру позовних вимог за зустрічним позовом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод,Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7,прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практикаЄвропейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції невизнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентнупрактику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001року у справі «Креуз протиПольщі»), сплата судових витрат не повиннаперешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такоюмірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законнумету.