Фіктивність контрагента: суд змінює акцент або надія платника податку
«…статус фіктивного, нелегальногопідприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарськіоперації таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формальногопідтвердження документами бухгалтерського обліку» (ВСУ від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15).
Також відомо, що 14.03.2017 р. Верховний суд Українирозглядаючи справу № 21-2239а16 в черговий раз прийшов до висновку, що недоведеністьфактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляєпервинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди,а покупця – права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявностіправильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та узв’язку з цим юридично дефектних первинних документів.
Аналогічний висновок Верховного суду України міститься упостанові від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14 (ЄДРСРУ№ 63283712).
Практично аксіома: «Якщо первинні документи, виписані від імені особи, щозаперечує свою причетність до діяльності суб'єкта господарювання вони не маютьюридичної сили».
Однак 05.04.2017 року колегія суддів Вищогоадміністративного суду України розглядаючи справу № К/9991/79840/12 (ЄДРСРУ № 66829087) змінює акцент та вказує, що незважаючина «фіктивність» контрагента (заперечення директором своє участі у створенні тадіяльності підприємства) все одно необхідно проводити сукупний аналіз всіхнаявних доказів та документів для встановлення правомірність формуванняплатником податку даних свого податкового обліку, так як згідно зі ст. 86Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є усправі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякідокази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язокдоказів у їх сукупності.
При цьому, також необхідно враховувати, що статтею 2Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейськогосуду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини(надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також -«Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В світлі висновку, викладеному у пункті 25 РішенняЄвропейського суду з прав людини у справі «Пронінапроти України», суд зобов'язаний надавати відповідьна кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи прирозгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає зофіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративногосудочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (Ухвала ВАСУ від 16.05.2017 р. усправі № К/800/16138/16, ЄДРСРУ № 66707342).
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первиннідокументи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердженнятакої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою длязбільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.
ВАЖЛИВО: При цьому вищенаведені норми так само, як і інші нормиподаткового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків віддотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мавреальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених длявикористання у його господарській діяльності. Одне тільки порушенняпостачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правилведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку пропорушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимогзакону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови,якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодопротиправної поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
У контексті п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексуУкраїни за умови подання платником податків усіх належним чином оформленихдокументів, передбачених податковим законодавством, дані податкового облікувважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Водночас контролюючий орган не позбавлений можливостідовести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідківгосподарської операції платника податків у податковому обліку фактичнимобставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в такихдокументах, є недостовірними.
Як зазначено в п. 38 Рішення Європейського суду з правлюдини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплавпроти України", коли державніоргани володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодуванняПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповіднихзаходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуальногозастосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативнінаслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (валовівитрати), можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їхприпустився, а не до іншої особи (принцип індивідуальної відповідальності).
На думку Європейського суду з прав людини, відмова упідтвердженні права на бюджетне відшкодування ПДВ може ґрунтуватися навстановленні зловживань з боку саме того платника податку, який формував сумибюджетного відшкодування. Вказане також стосується оцінки наявності абовідсутності підстав для податкового обліку та подальшого декларуванняподаткових показників з податку на прибуток підприємства.
Необхідність дотримання згаданої правової позиціїпідтверджена постановою ВСУ №13/11 від 31.01.2011 року у справі № 21-42а10 запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державноїподаткової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податковихповідомлень-рішень.
При цьому, визначальним критерієм для підтвердження праваплатника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум довалових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто,встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платникаподатку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються такимплатником у своїй господарській діяльності (УхвалаВАСУ від 16.05.2017 р. у справі №К/800/16138/16, ЄДРСРУ №66790548).
(!!!) Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинногодокумента, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавлятицей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента звідсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичноївідсутності господарської операції.
При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися унедостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокремапідпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чипротягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, якавикористала такий документ у податковому обліку.
В цьому випадку дані податкового обліку можуть бутивизнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівняобачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення,допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефектиу правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платникПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представниківконтрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів,податкових накладних тощо).
Між тим 24.05.2017 р. Вищий адміністративний суд Українирозглядаючи справу № К/800/34150/16,ЄДРСРУ № 66904999 вказав наступне: «обставина здійснення контрагентом в особійого директора господарських операцій з позивачем фактично малавирішальне значення для вирішення питання щодо законності здійснених позивачемвідрахувань у податковому обліку, суд апеляційної інстанції, в силу вимогчастини 4 статті 72 КАС України, мав надати оцінку фактам, наведеним у вироку вкримінальній справі, в контексті співставлення з відомостями, що зазначені уписьмових поясненнях.
В разі якщо факти, наведені у вироку,не суперечать відомостям, що містять письмові пояснення, однак існують сумнівищодо достовірності таких пояснень свідка, з метою дотримання конвенційних вимогщодо справедливого судового розгляду суд має використати свої повноваження щодобезпосереднього допиту особи (свідка), що надала письмові пояснення.
На думку колегії, той факт, що суд апеляційної інстанції,зазначаючи про те, що ТОВ не здійснювало поставку товарів (робіт, послуг), безналежного співставлення обставин, що встановлені у вироку та наведені уписьмових поясненнях, без заслуховування свідка,на якого посилався позивач, є достатньо істотним для того, щоб поставити підсумнів зроблені апеляційним судом висновки щодо операцій позивача та ТОВ».
ВИСНОВОК: обставини фіктивності та інших недоліків правовогостатусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїхподаткових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, щосвідчать про нереальність господарської операції або відсутність їїекономічного змісту.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного СудуУкраїни від 21 січня 2011 року № 40/11, у якій суд акцентував увагу на тому, що підписанняподаткової накладної невстановленою особою може бути підставою неврахуванняподаткового кредиту не само по собі, а лише за наявності фактів, що ставлятьпід сумнів реальність господарської операції.
Таким чином, платник податків жодним чином не повиненопускати руки та залишати боротьбу за свої права…необхідно розуміти, що відякості захисту залежить доля підприємства та його співробітників, а томудоцільно використовувати всі процесуальні методи та важелі для захисту своїхпорушених або оспорюваних прав.
Матеріал по темі: «Контрагент з ознаками фіктивності…що робити платникуподатків???
