25.04.2017 р. колегія суддів Судової палати вадміністративних справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 21-3197а16 щодо оскарження дій державногореєстратора вказала на нижчевикладене.
За правилами статті 1 КАС цей Кодекс визначає юрисдикцію,повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ,порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративногосудочинства.
Справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішенняадміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторінє орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова числужбова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції наоснові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 КАС).
У даній справікасаційний суд, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з невиконанням умовцивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов’язань, тобтоцей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і маєвирішуватися за правилами господарського судочинства.
Аналогічнетвердження міститься у постанові Верховного суду України від 14 червня 2016року у справі № 21-41а16 та від 11.04.2017 р. у справі № 21-3632а16 .
Більше того упостанові від 17 лютого 2015 року по справі № 21-551а14 Верховний Суд України висловив правовупозицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владнихповноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язкиособи та такі права підтверджуються чи оформленні відповіднимправовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірностінабуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної(господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Такого ж висновкуВерховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15) , від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14) , від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14 ).
ВАЖЛИВО: Водночас Вищий адміністративний судУкраїни залишив поза увагою те, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умовцивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення доадміністративного суду. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправностідій Держреєстратора, як суб’єкта , наділеного владними функціямиприймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням ним вимогПорядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майноза відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимогипро усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві таборжникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржникомпо кредитних зобов’язаннях; документа, що підтверджує завершення 30-денногостроку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником по кредитнихзобов’язаннях зазначених вимог.
Тобто, у справіспір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні,управлінські рішення та дії Держреєстратора , який у межах спірних правовідносин діє як суб’єктвладних повноважень.
ВИСНОВОК: Таким чином, якщо у справі спір проправо відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішеннята дії Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єктвладних повноважень, то спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядкуадміністративного судочинства.
Матеріал потемі: « Спір щодо оскарження дій державного реєстратораНЕ є публічно-правовим»