У постанові від 2 червня 2015 року №21-498а15 ВерховнийСуд України висловив позицію, якої повинні дотримуватися всі судові органикраїни і суть якої полягає в тому, що «…митні органи мають правоздійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, алеці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митногооргану обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості єобов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребуваннядодаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії,спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Витребувати необхідно ті документи, які дають можливістьпересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, ане всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуванихдокументів може бути підставою для визначення митної вартості не за першимметодом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїйсукупності не спростовують сумнів у достовірності наданоїінформації» (Постановаколегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного СудуУкраїни від 13 липня 2016 року у справі №805/778/13-а ).
Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України,митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, євартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні,що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються,зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митнийкордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу;заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженоюним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIIIцього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено,що декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначенуними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2)подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості,які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, щопіддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванняммитної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексуУкраїни, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацієюдекларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митнувартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджуютьмитну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, щопідтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі якихпроводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт)або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктомкупівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, щостосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/абобухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити,необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієїстатті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджуютьчислові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, щобула фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант абоуповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контрольправильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом підчас проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числовогозначення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарівза основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозятьсяна митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартістьоперації), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненогодекларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу,визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильностівизначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом абоуповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про їїкоригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбаченоправо митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митноївартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви,документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а увипадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта абоуповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно дляприйняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 1 статті 55 Митногокодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, яківвозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту,приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролюправильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску,якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цьогоКодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митнувартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
ВАЖЛИВО: Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митніоргани мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантоммитної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом,зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованоїмитної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованихсумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можутьбути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митноївартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданихдокументах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митноївартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів,митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Матеріал по темі: «ОБЧИСЛЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ ПІД ЧАС ПЕРЕТИНАННЯКОРДОНУ» .
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву управильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цієюобставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів удекларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані навизначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які даютьможливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митноївартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою длявизначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли поданідокументи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовуютьсумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України,визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно домитного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, якіімпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, яківвозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, єперший метод - за ціною договору (вартість операції).
(!!!) Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщомитна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попередньогометоду відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу Українипередбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору(контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використанідекларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженідокументально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча бодна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разіякщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуютьсядругорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексуУкраїни, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію Українивідповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена абопідлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну,скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті , - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені абоповинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користьпродавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконаннязобов'язань продавця.
Даний висновок викладений Верховним Судом України упостанові від 31.03.2015 року у справі № 21-53а15.
Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративногосудочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування нормиправа, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи зпідстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, єобов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїйдіяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений упостанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальноїюрисдикції при застосуванні таких норм права.
Позиція митного органу щодо неможливості послідовногозастосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бутиобґрунтована та відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніжвказаний декларантом.
ВИСНОВОК: Суд вказав, що та обставина, що в автоматизованій системіаналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, якийзадекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, завідсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способиздійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав длявідмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом таїї визначенні за резервним методом, адже торгові відносини єрізноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору,при цьому інші обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару,виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, вага, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками зоб'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані неможуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи протовар, а сам факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значнонижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, сам собою неможе бути підставою для витребування додаткових документів.