12.04.2017р. Верховним судом України розглянута справа №6-2962цс16 предметомякої було позовна вимога банку щодо заміни боржника у виконавчому провадженні узв’язку зі смертю останнього на його спадкоємців, які фактично успадкувалимайно, але зволікають з отриманням свідоцтва про право власності на спадковенерухоме майно.
Суди попередніх інстанцій відмовляли у даному позовіпосилаючись на те, щодо оформлення права на спадщину усіма спадкоємцямипомерлого неможливо визначити коло правонаступників боржника у виконавчомупровадженні, обсяг їх відповідальності за зобов'язаннями боржника (спадкоємцівідповідно до частини першої статті 1282 ЦК України несуть відповідальність зазобов'язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, щоперейшло до них) та замінити сторону у виконавчому провадженні.
Однак, в постанові Верховного Суду України від 8квітня 2015 року у справі №6-33цс15 (ЄДРСРУ № 43533922) зазначено,що аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК Українисвідчить про те, що спадкові права є майновим об’єктом цивільного права,реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про правона спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (правоволодіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухомемайно набуває і право розпорядження ним. Відсутність у спадкоємця, якийприйняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно непозбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва,з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.
ВАЖЛИВО: Зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредитувходять до складу спадщини, а умови кредитного договору щодо строків поверненнякредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦКУкраїни щодо строків пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядкузадоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею1281 ЦК України строків пред’явлення вимог, які є присічними(преклюзивними) - протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або мігдізнатися про відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1281 ЦК України) позбавляє йогоправа вимоги до спадкоємців.
Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня2004 року, визначений главою 87 ЦК України.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням єперехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилисявнаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, зякого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийнятиспадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем,визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриттяспадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на часвідкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусузаяву про прийняття спадщини.
Разом з цим, 14вересня 2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 755/7357/15-ц ,провадження № 6-1215цс16 дійшов до досить суперечливого висновку, суть якого полягаєв наступному: «…якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщиничерез відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави длявизначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Більше того, Верховний суд України в постанові від 4листопада 2015 року по справі №6-1486цс15 вказав,що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнанаповажною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця безустановлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчиненнядій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеногостроку.
Аналогічна правова позиція міститься у постановіВерховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12 ).
(!!!) Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини(глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини(глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право наспадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняттяспадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, щоспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно,зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право наспадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину непозбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільногоправа, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийнятиспадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованогоправа власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновкупро те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва проправо на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а необов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не можебути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
ВИСНОВОК: Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна,але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України,зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має правозвернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредитувходять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строківповернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягаютьзастосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємцівзадовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієїнорми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявиввимоги до спадкоємців.
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємцізобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна,одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимогикредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхомодноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором невстановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовомкредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються увипадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строківпред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які єприсічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – цестроки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізуватисвоє суб’єктивне право.