15.03.2017 р. Судова палата у господарських справах ВерховногоСуду України розглядаючи справу № 3-1515гс16 зважувала на вагах правосуддясталу судову практику Європейського суду з прав людини та наявну практикуВерховного суду України.

Предметомпровадження було з’ясування наявності волі та ділової мети територіальноїгромади міста при відчуженні майна у наслідок незаконності дій міської ради.

Усправі №916/2129/15 (№ 3-604гс16) зааналогічним позовом Верховний Суд України погодився з висновком Вищогогосподарського суду України про задоволення позовних вимог про витребуваннямайна у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК і зазначив, що незаконність дій міської ради приприйнятті рішення цієї  ради, на підставі якого було укладено договіркупівлі-продажу, не є вираженням волітериторіальної громади міста яквласника спірного об’єкта нерухомості на вибуття майна із його володіння.

Міжтим закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача,однак зважаючи на положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захистправ і основних свобод людини 1950 року та висновки рішень Європейського суду зправ людини щодо обов’язку державних органів запровадити внутрішні процедуридля сприяння юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпаютьмайнові інтереси (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренкопроти України»), щодо пропорційного втручання у право нового власника на мирневолодіння своїм майном за наявності порушень з боку публічного органу івідсутності протиправної поведінки самого нового власника (рішенняЄвропейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»),щодо принципу «належного урядування», коли  потребавиправити минулу помилку державного органу не повинна непропорційним чиномвтручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимністьдобросовісних дій державного органу (рішення Європейського суду з правлюдини у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та інших).

ВАЖЛИВО: Суд зазначив, що власник має правовитребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно,без відповідної правової підстави (стаття 387ЦК), та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право йоговідчужувати (частина третя статті 388 ЦК).

Якщомайно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лишеу разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передавмайно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володінняіншим шляхом).

Уразі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсногоправочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороноюнедійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК.

Утакому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна удобросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останніму ланцюгу договором права відчужувати це майно.

(!!!)Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить віднаявності волі на передачу цього майна у власника майна –відчужувача за першимдоговором у ланцюгу договорів.

Такимчином, наявністьу діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість йоговитребування від добросовісного набувача. 

Матеріалпо темі: «Витребування майна, яке вибуло з володіння власника зарішенням суду» 

 Відповіднодо приписів частини п’ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядуванняв Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єктакомунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиноюп’ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування відімені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюютьправомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами правакомунальної власності.

Отже,правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами правакомунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірнихправовідносинах є міськрада.

Прицьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади таоргани місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанідіяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Територіальнагромада міста як власник спірного об’єкта нерухомості делегує міськрадіповноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в їїінтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

ВИСНОВОК: Тобто волятериторіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органумісцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересамтериторіальної громади.

Такимчином, здійснення міськрадою права власності, зокрема розпорядження майном не успосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися яквираження волі територіальної громади.

Аналогічнуправову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016року у справі №3-604гс16.

Стосовносудової практики  Європейського суду з прав людини, зокрема у справах«Стретч проти Сполученого Королівства», «Пінкова та Пінк проти ЧеськоїРеспубліки», «Ґаші проти Хорватії», «Тргопроти Хорватії», «Федоренко проти України», «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдізпроти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»,«Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії», Верховний суд Україничітко вказав, що висновки Європейського суду зправ людини не повинні бути для суду безумовно обов’язковими без урахуванняконкретних обставин справи.

 

Матеріал по темі: «Захист права власності: витребування майна удобросовісного набувача»