ДТП: відлік строків позовної давності при регресному зобов’язанні

Аналіз судової практики передбачає дві можливості відшкодуванняшкоди:

-       за рахунок безпосередньогозаподіювача шкоди;

-       за рахунок страховика шляхомотримання страхового відшкодування.

Так, 05.04.2017 р. вирішуючи питання про усунення розбіжностей узастосуванні судом касаційної інстанції підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів», статті 27 Закону України «Прострахування», статей 257, 261, 262, 512, 993, 1191 ЦК України, Судова палата уцивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу №6-2806цс16 виходила з нижчевикладеного.

Необхідно наголосити, що 21 грудня 2016 р. Верховний суд України усправі № 6-2267цс16 вже досліджував питання щодо моментунастання права зворотньої вимоги (регресу) до винної особи.

Зокрема суд зазначив, що системний аналіз дає підстави длянаступного висновку:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа післявиконання нею зобов’язання перед потерпілим;

2. Регрес застосовується після припиненні зобов’язання звідшкодування шкоди (Постанова ВСУ від 16.11.2016 року по справі №761/6313/14-ц (№ в ЄДРСРУ 62948871), Постанова ВСУ від 14.12.2016 року посправі № 206/837/15-ц (№ в ЄДРСРУ 63472621).

Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбуласявиплата, а наявність судового рішення, за яким з потенційногорегресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважаєтьсядостатньою підставою для пред’явлення регресного позову.

(!!!) Такий позов може бути пред’явлений лише після виконаннязазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, якавідшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов’язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУза рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах,визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власникякого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди,заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Верховний суд України 23.12.2015 р. розглядаючи справу №6-2587цс15 (№ в ЄДРСРУ 54688954) вказав що страховик, який виплативстрахове відшкодування  має право самостійно обирати спосіб захисту свогопорушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів урозмірі виплаченого страховиком відшкодування.

ВАЖЛИВО: Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цьогоЗакону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регреснийпозов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахувавсвою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема,майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повно­му обсязіособою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонамиделіктного зобов’я­зання зазвичай виступають потерпілий (кре­дитор) ізаподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулюваннятаких зобов’язань допускають можливість відшкодування завда­ної потерпіломушкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що зако­номпередбачено такий обов’язок іншої особи, хоч вона шкоди й незаподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, якавідшкодувала шкоду, зав­дану іншою особою, має право зворотної вимо­ги(регресу) до винної особи у розмірі випла­ченого відшкодування, якщо іншийрозмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свогообов’язку з відшкоду­вання потерпілому шкоди, завданої іншою осо­бою,потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктнезобов’я­зання припиняється його належним виконан­ням (стаття 599 ЦК України).

Первісне (основне) деліктне зобов’язання та зобов’язання, щовиникло з регресної вимо­ги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Спеціальний Закон України «Про обов’язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихзасобів»  регулює відносини у сфері обов'язкового страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів іспрямований  на  забезпечення  відшкодування шкоди,  заподіяної   життю,  здоров'ю  та  майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом цього Закону стра­хове відшкодування, яке за дого­воромобов’язкового страхування цивільно-правової відповідаль­ності страховиквиплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й від­шкодуваннямшкоди третій особі (потер­пілому) в деліктному зобов’язанні, оскіль­кистраховик у договірних правовідносинах обов’язкового страхуваннявідповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов’язанні.

ВИСНОВОК: Отже, з урахуванням зазначеного та з огляду наположення частини шостої статті 261 ЦК України моментом початкупозовної давності для регресної вимоги страховика в правовідносинах буде деньвиконання основного зобов’язання і фактично день припинення цього зобов’язанняналежним виконанням – день проведення страховиком виплати страховоговідшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов’язанні).

Аналогічна  правова позиція висловлена Верховним СудомУкраїни в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-2598цс15 (№ в ЄДРСРУ 56973845).

P.s. окремо необхідно вказати, що 26.10.2016 р. Верховний судУкраїни у справі № 6954цс16 зробив правовий висновок, яким підтвердив правову позиціюВерховного суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15 (№ в ЄДРСРУ 55159571) відносно абсолютності правопотерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем: суд не вправі відмовити втакому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювачашкоди застрахована.