Аналіз судової практики передбачає дві можливості відшкодуванняшкоди:
- за рахунок безпосередньогозаподіювача шкоди;
- за рахунок страховика шляхомотримання страхового відшкодування.
Так, 05.04.2017 р. вирішуючи питання про усунення розбіжностей узастосуванні судом касаційної інстанції підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів», статті 27 Закону України «Прострахування», статей 257, 261, 262, 512, 993, 1191 ЦК України, Судова палата уцивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу №6-2806цс16 виходила з нижчевикладеного.
Необхідно наголосити, що 21 грудня 2016 р. Верховний суд України усправі № 6-2267цс16 вже досліджував питання щодо моментунастання права зворотньої вимоги (регресу) до винної особи.
Зокрема суд зазначив, що системний аналіз дає підстави длянаступного висновку:
1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа післявиконання нею зобов’язання перед потерпілим;
2. Регрес застосовується після припиненні зобов’язання звідшкодування шкоди (Постанова ВСУ від 16.11.2016 року по справі №761/6313/14-ц (№ в ЄДРСРУ 62948871), Постанова ВСУ від 14.12.2016 року посправі № 206/837/15-ц (№ в ЄДРСРУ 63472621).
Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбуласявиплата, а наявність судового рішення, за яким з потенційногорегресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважаєтьсядостатньою підставою для пред’явлення регресного позову.
(!!!) Такий позов може бути пред’явлений лише після виконаннязазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, якавідшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов’язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУза рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах,визначених цим Законом , у разі її заподіяння транспортним засобом, власникякого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди,заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Верховний суд України 23.12.2015 р. розглядаючи справу №6-2587цс15 (№ в ЄДРСРУ 54688954) вказав що страховик, який виплативстрахове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свогопорушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів урозмірі виплаченого страховиком відшкодування.
ВАЖЛИВО: Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цьогоЗакону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регреснийпозов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахувавсвою цивільно-правову відповідальність.
Деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема,майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязіособою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонамиделіктного зобов’язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) ізаподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулюваннятаких зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпіломушкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що закономпередбачено такий обов’язок іншої особи, хоч вона шкоди й незаподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, якавідшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншийрозмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свогообов’язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою,потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктнезобов’язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Первісне (основне) деліктне зобов’язання та зобов’язання, щовиникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Спеціальний Закон України «Про обов’язкове страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихзасобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів іспрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом цього Закону страхове відшкодування, яке за договоромобов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховиквиплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуваннямшкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов’язанні, оскількистраховик у договірних правовідносинах обов’язкового страхуваннявідповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов’язанні.
ВИСНОВОК: Отже, з урахуванням зазначеного та з огляду наположення частини шостої статті 261 ЦК України моментом початкупозовної давності для регресної вимоги страховика в правовідносинах буде деньвиконання основного зобов’язання і фактично день припинення цього зобов’язанняналежним виконанням – день проведення страховиком виплати страховоговідшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов’язанні).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним СудомУкраїни в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-2598цс15 (№ в ЄДРСРУ 56973845).
P.s. окремо необхідно вказати, що 26.10.2016 р. Верховний судУкраїни у справі № 6954цс16 зробив правовий висновок, яким підтвердив правову позиціюВерховного суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15 (№ в ЄДРСРУ 55159571) відносно абсолютності правопотерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем: суд не вправі відмовити втакому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювачашкоди застрахована.