Процесуальний строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя

29.03.2017 р. вирішуючи питання проусунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції нормиматеріального права (частини четвертої статті 559 ЦК України) Судова палата уцивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 6-3087цс16 виходила з нижчевикладеного.

Зобов’язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України,зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та наумовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредитта сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника завиконання ним свого обов’язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ВАЖЛИВО: Поручительвідповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (частина першастатті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник іпоручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договоромпоруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник,включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків,якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦКУкраїни).

(!!!) Припиненняпоруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняєтьсяпісля закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такийстрок не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяціввід дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимогидо поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, інезалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його спливприпиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частинаперша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення,законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкоюна подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

ВАЖЛИВО: Таким чином, умовидоговору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника несвідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки врозумінні статті 251 ЦК України,тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шестимісяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явитьвимоги до поручителя.

Більше того, Верховний суд України розглядаючи справу № 6-272цс16 від 29.06.2016 р. зробив правовий висновок про те, що, регулюючиправовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності,частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строкудії поруки:

1)  протягом строку, установленого договором поруки (перше реченнячастини четвертої статті 559 ЦК України);

2)  протягом шести місяців від дня настання строку виконання основногозобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге реченнячастини четвертої статті 559 ЦК України);

3)  протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строкосновного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явленнявимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частиничетвертої статті 559 ЦК України).

Окремо необхідно наголосити, що Верховний суд України розглядаючи справу № 6-125цс14 зробив важливий висновок: «…пред’явленням вимоги до поручителя єпред’явлення до нього позову».

В свою чергу, виконання сторонами зобов’язання – це здійснення ними дій з реалізаціїправ і обов’язків, що випливають із зобов’язання, передбаченого договором.Отже, основне зобов’язання – це не зміст кредитного договору, а реально існуючіправовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитногодоговору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно ізчастиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останньогомісяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов’язанняборжника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійнувідповідальність боржника за невиконання  цього обов’язку, то в разіненалежного виконання позичальником цих зобов’язань позовнадавність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованихкоштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожногочергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає передкредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (зурахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повиннізастосовуватись і до поручителя.

Необхідно наголосити, що14 вересня 2016 року ВСУ розглядаючи справу № 6-223цс16 вказав, що при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слідураховувати, що строкпоруки відноситься до преклюзивних строків.

Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогадо поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повиннабути пред’явлена у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, абопротягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу заосновним зобов’язанням (якщоумовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або здня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядкуреалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦКУкраїни, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі,якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Аналогічний висновок Верховного суду України міститься у постанові від 14вересня 2016 р. по справі № 6-1451цс16.

ВИСНОВОК: Верховний суд України наголошує що в разі неналежного виконання боржникомзобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про поверненняборгових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичнимиплатежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожногочергового платежу.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно достатті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог доборжника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цьогоКодексу шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя щодо окремихзобов’язань за кредитом.

Тобто кредитор мав протягом шести місяців від дня настання строку виконанняосновного зобов’язання пред’явити вимоги до поручителя.

У разі пред’явлення кредитором вимог до поручителя більш ніж через 6місяців після настання строку для виконання відповідної частини основногозобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порукаприпиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошовихкоштів поза межами цього строку.