14.03.2017 р. в рамках справи № 21-2246а16 предметомперегляду Верховним судом України було рішення у справі № К/800/10663/14 деВищий адміністративний суд України ухвалою від 5 березня 2014 року фактичнопогодившись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що хоча змінарозміру земельного податку згідно із Законом України від 3 червня 2008 року №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є підставою дляперегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних зміндо договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміниорендної плати та, відповідно, донарахування податковим органом сумиподаткового зобов’язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій заподатковими повідомленнями-рішеннями.
Так, колегія суддів Судової палати вадміністративних справах Верховного Суду України дійшла нижчевикладеноговисновку.
З 1 січня 2011 року набрав чинностіПК, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають усфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелікподатків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування,платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючихорганів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податковогоконтролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належитьдо загальнодержавнихподатків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку таорендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) таземлекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянкидержавної та комунальної власності.
(!!!) Отже, ПК визначив обов’язок йорендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянкидержавної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вноситьорендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1статті 14 ПК).
ВАЖЛИВО: Справляння плати заземлю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положеньрозділу ХIII ПК.
Розмір та умови внесення орендноїплати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) іорендарем, а підставою длянарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельноїділянки (пункт 288.1статті 288 ПК).
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати заземельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договоріоренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земельсільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, щовстановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель — трикратногорозміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не можеперевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).
Тобто, законодавець визначив нижнюграничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки,незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
ВИСНОВОК: Проаналізувавшинаведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати вадміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що знабранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянкидержавної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, маєвідповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для переглядувстановленого розміру орендної плати.
При цьому виходячи із принципупріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, якийзакріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, домоменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати вбудь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту288.5 статті 288 ПК.
(Примітка!!!) Необхідновказати, що підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 викладений в редакціїЗакону № 1797-VIII від 21.12.2016 р.: "Розмірорендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не можебути меншою розміру земельного податку, встановленогодля відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території"…,а станом на 20.11.2016 р. зазначений пункт був прописаний так: «Розмір орендної плативстановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотківнормативної грошової оцінки».
Аналогічна правова позиція щодозастосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегієюсуддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,зокрема, у постанові від 2 грудня 2014 року ( справа№ 21-274а14 ).
Також, правовою позицією в постановіВерховного суду України від 03.12.2013 р. по справі № 3-34гс13 передбачено:«Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендноїплати, а зміна нормативноїгрошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендноїплати».
Більше того, «…законодавчазміна граничного розміру плати за землю є підставою для перегляду розміруорендної плати, встановленої умовами договору» (ВСУ від 23.05.2011р. справа №7/105-10 (30/234-09 ).
Таким чином, підсумовуючи зазначеневбачається, що законодавець надав повноваження органам ДФС (третя сторона)втручатися у орендні відносини сторін (орендаря – місцевої ради таорендодавця), а також всупереч свободи договірних відносин нараховувати сумигрошових зобов’язань з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій заподатковими повідомленнями-рішеннями.
Матеріал по темі: «Стосовно оптимізації орендної плати за земельну ділянку»