Згідно ч.2 ст. 125 Конституції України Верховний Суд єнайвищим судом у системі судоустрою України.
Всвою чергу, висновок щодо застосування норм права, викладений у постановіВерховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикціїпри застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правовоїпозиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночаснимнаведенням відповідних мотивів (ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Так,07.03.2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу №21-1530а16 навівмотиви (будемо вважати що не вичерпний перелік), з огляду на які суд касаційноїінстанції може відступити від правової позиції Верховного Суду України.
Такимимотивами, принаймні, можуть бути:
1)наслідки зіставлення характеру (змісту) спірних правовідносин та казусів(правових ситуацій), на підставі яких була сформульована правова позиціяВерховного Суду України; 2) час виникнення зазначених правовідносин, умови їхдії та існування; 3) відсутність/наявність між ними істотного часового розриву;4) стабільність/змінність нормативного регулювання відносин, щодо яких виникспір, і тих, що були підставами для формування правового висновку; 5)відсутність/настання ґрунтовних змін в суспільному, економічному житті країни,за буття яких сформульована правова позиція Верховного Суду України почалаобмежувати та/чи дезорієнтувати в питаннях забезпечення однакового застосуваннянорм матеріального права; 6) або ж в межах конкретних фактичних обставин справивиявлені обставини, які існували на час формулювання правового висновку, алемістять у собі ознаки, які не охоплюються трактуванням Верховного Суду України,та є необхідними і достатніми для прийняття іншого, зокрема, й такого, якоспорене, судового рішення.
Матеріалпо темі: «ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ВРАХУВАННЯ ПРАВОВОЇ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГОСУДУ УКРАЇНИ»