13.03.2017 р. Верховний суд України,розглядаючи справу № 6-2128цс16 , вкотре підтвердив висновок про те, що вкладник задоговором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансовихпослуг, а банк – їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цихпослуг.
Вирішуючи питання про правильністьзастосування у подібних правовідносинах зазначеної норми матеріального права,Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходила знижчевикладеного.
За договором банківського вкладу(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) абодля неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувативкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та впорядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
В свою чергу, п. 14.1.44. ст. 14Податкового кодексу України передбачає, що депозит (вклад) - кошти, якінадаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеномуфінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту настрок або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу абоповернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів можездійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів.Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківськихдепозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; длядепозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначенимзаконом
За положеннями статті 526 ЦКУкраїни зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умовдоговору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, аза відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту абоінших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами договору банківськоговкладу у випадку невиконання або неналежного виконання умов депозитногодоговору, як правило сторони несуть відповідальність відповідно до чинногозаконодавства України.
Згідно із частиноютретьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється увідсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен деньпрострочення виконання.
Пеня є особливим видомвідповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодуваннязбитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачаєдодаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
За положеннями статті 1 ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів» споживач – це фізична особа, якапридбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукціюдля особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністюабо виконанням обов'язків найманого працівника; продукція – це будь-які виріб(товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються длязадоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання(передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чинематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживачадля задоволення його особистих потреб; виконавець – це суб'єкт господарювання,який виконує роботи або надає послуги.
Відповідно до частини п’ятої статті10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець неможе виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором,за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах)прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартостіроботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартістьроботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку врозмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені),встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежноговиконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
ВАЖЛИВО: Аналіз зазначених нормматеріального права свідчить про те, що вкладник задоговором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансовихпослуг, а банк – їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цихпослуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Прозахист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги закожен день прострочення.
Аналогічний правовий висновокміститься й у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2016 року справа № 6-2558цс15 , 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16 та від 11 травня 2016 року усправі № 6-37цс16 .
Окремо необхідно наголосити, щораніше Верховний суд України розглядаючи справу № 6-2861цс15 сформулював відповідну Правовупозицію в Постанові від 02 березня 2016 року, якою відповів на питання відносно продовженнянараховування процентів за банківським вкладом (депозитом) після закінченнястроку дії депозитного договору: «Закінчення строку дії депозитногодоговору в разі невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальнихправовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодуватизаподіяні збитки, встановлені договором чи законом».
Більше того, практика Європейськогосуду з прав людини встановлює: «Суд зазначає, що на підставі статті 830Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йомуправо користування нею, то банк має її зберігати і, якщо вінвикористовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму заумовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад добанку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на йогорахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йомуповідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав збанком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів зметою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчістосунки невід’ємні для банківських операцій і пов’язаним з ними правом. ( Nejdet Sahin і Perihan Sahin протиТуреччини , [ВП], №13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року) ».
ВИСНОВОК: Підсумовуючи зазначене можназробити висновок, що при судовому стягнені простроченого вкладу (депозиту) збанківської установи підлягають стягненню: