01.03.2017 р. Верховнийсуд України розглядаючи справу № 6-284цс17 в черговий раздосліджував питання щодо стягнення заборгованості за договором позики вираженоїв іноземній валюті в перерахунку на національну.
Предметом суперечностейбула правова позиція Верховного Суду України висвітлена у грудні 2016 року.
Так, 21 грудня 2016 рокуу справі за № 6-1672цс16 Верховний суд Українизробив правовий висновок щодо стягнення суми заборгованості в іноземній валюті, яка визначається за офіційним курсомнаціональної валюти на день ухвалення судового рішення (або на день подачі позовузгідно з позовними вимогами).
Вирішуючи питання проусунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених нормматеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду Українивиходила з наступного.
Згідно зістаттею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня єзаконним платіжним засобом на території України.
Іноземнавалюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленихзаконом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Так і випадки передбачені статт ею 193, частин ою четверт ою статті 5 2 4ЦК України, Закон ом України від16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет ом КабінетуМіністрів України від
19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю», Закон ом України від23 вересня 1994 року № 185/94 - ВР«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
ВАЖЛИВО: Згідно зістаттею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниціУкраїни – гривні. Сторониможуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Відповіднодо частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконанеу гривнях.
Отже, гривняяк національна валюта вважається єдинимзаконним платіжним засобом на території України.
Разом з тимчастина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити вгрошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такомуразі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях заофіційним курсом НБУ, встановленимдля відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договоромабо законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В своючергу, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконаннясторонами.
Положеннямистатей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайноставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороннязміна умов договору не допускається.
Згідно зістаттею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) йоговиконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк(термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче маєнастати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістомпункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказкоштів в Україні" моментомвиконання грошового зобов’язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитораабо видачі їх йому готівкою.
За відсутностіінших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом,зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведенимналежним чином (стаття 599 ЦК України).
Отже,положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошовогоеквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійсненняперерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валютиУкраїни по відношенню до іноземної валюти.
Данаправова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4липня 2011 року в справі № 3-62гс11 , від26 грудня 2011 року в справі № 3-141гс11 та від07.10.2014 у справі №910/763/13 , а також у постановах Вищого господарського суду України від 03серпня 2016 року у справі № 924/1968/15 та від 09березня 2016 року справа №910/9976/15 .
ВАЖЛИВО: Якщо ж удоговорі передбачено інший порядок, суду слід з’ясувати сутність такоговизначення (Правовийвисновок Верховного суду України від21.12.2016 р. у справі за № 6-2134цс15 ).
Відповіднодо частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконаннягрошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу зурахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а такожтри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.
За змістом статті 1Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошовихдоходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, щохарактеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуєнаселення для невиробничого споживання.
Офіційний індексінфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знеціненнянаціональної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, ане іноземної валюти.
Отже, індексаціївнаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валютаіндексації не підлягає.
Норми частини другоїстатті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексуінфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання,визначеного у гривнях.
ВИСНОВОК: У випадку порушеннягрошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях звизначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знеціненнянаціональної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.