Підсудність спору за заявою стягувача у виконавчому провадженні

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця тапосадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судовогорішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду,який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Всвою чергу ч. 2 вказаної статі передбачає, що рішення, дії чи бездіяльністьвиконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконаннярішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державноговиконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця простягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів,можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідногоадміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разомз цим, Верховний суд України розглядаючи справу №6-3077цс15 (№в ЄДРСРУ 56309769) від 24 лютого 2016 року та № 6-931цс16 від16.11.2016 року чітковисловився з цього приводу.

Судзазначив: «Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державноговиконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають правозвернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, щорішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особидержавної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а такожякщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чибездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, утому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII «Судовийконтроль за виконанням судових рішень» ЦПК України і статтею 1212Господарського процесуального кодексу України.

Так,22 лютого 2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу №6-2946цс16  сформував правову позицію суть якої зводиться дотого, що спір за заявою особи,яка є стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчоголиста, виданого на виконання вироку у кримінальній справі в частині цивільногопозову, підлягаєрозгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічноговисновку Верховний Суд України дійшов в постанові від 7 червня 2016 р. усправі №815/1554/15 (ЄДРСРУ№ 59110629).

Вирішуючи питання про усунення невідповідності у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, судові палати у цивільнихта адміністративних справах Верховного Суду України виходять з такого.

Відповіднодо пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративноїюрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовийспір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевогосамоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, якийздійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі навиконання делегованих повноважень.

Частиноюпершою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження(крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчихдій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщовважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншоїпосадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чиінтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарженнярішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщозаконом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чибездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державноївиконавчої служби, то це виключає юрисдикціюадміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічнаправова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада2015 року в справі №6-2187цс15 (№в ЄДРСРУ 54398781).

Судивстановили, що заявники оскаржують дії та бездіяльність державних виконавців узведеному виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчих листів,виданих районним судом м. Києва на виконання вироку цього ж суду, яким булочастково задоволено цивільний позов та стягнуто із засудженого на користькожного із них кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, витратна правову допомогу.

Підстави,порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесіпередбачені статтею 128 КПК України, зокрема, відповідно до частин четвертої тап’ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам,встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами,встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку зцивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

ВАЖЛИВО: Тобтоінститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовнимпровадженням, врегульованим ЦПК України.

Відповіднодо вимог статей 383, 384 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи,які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду ізскаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавцячи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судовогорішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргаподається до суду, який видав виконавчий документ.

Крімтого, відповідно до вимог Закону скарга у виконавчому провадженні по виконаннюсудових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальникаоргану державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчийдокумент.