Поновлення процесуальних строків на оскарження судового рішення

Правовою позицією Верховного суду України впостанові від8 лютого 2017 року у справі № 6-3102цс16, яка є аналогічноюпозиції ВСУ від 5 жовтня 2016 р. по  справі№ 6-1724цс16, визначені підстави для поновленняпроцесуального строку на касаційне оскарження, які нерозривно пов’язані з діями(бездіяльністю) суду апеляційної інстанції.

Але розпочати матеріал хочеться з наступної тези: «Перебіг процесуальногостроку починається з наступного дня після складання постанови апеляційного судув повному обсязі» (ПостановаВСУ від 23.02.2016 року по справі № 826/104/115 (№в ЄДРСРУ 56580853).

ВАЖЛИВО: Порядз цим,  Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 5 жовтня2016 року розглядаючи справу № 6-1724цс16 вказала,що правона касаційне оскарження   судового рішення напряму залежить відсвоєчасності отримання судового акту апеляційної інстанції,тобто поновлення строків вбачається можливим лише з підстав несвоєчасностіотримання рішення (ухвали, постанови) суду.

Так, відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України  одним ізфундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційногооскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Аналогічні норми містяться в статті 14 Закону України «Про судоустрій тастатус суддів», а також у всіх процесуальних кодексах України.

Необхідно відмітити, що «переглядсудового рішення» є значноширшим ніж «оскарженнясудового рішення» в розумінніпроцесуального законодавства.

Стосовно забезпечення цим правом дуже влучно висловився Верховний судУкраїни у своїй постанові від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15.

Суд зазначив: поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широкимпоняттям, ніж поняття «право», яке використовується у законі, бо вонопередбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм йогореалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає якможливість оскарження судового рішення, так і обов’язок суду прийняти тарозглянути подану апеляцію чи касацію.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, аофіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним СудомУкраїни, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права наоскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожномугарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити управосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються,створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце іншіущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг,оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовийзахист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене(пункти 1, 2 резолютивної частини Рішеннявід 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальноїчастини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 – рп/2012).

(!!!) Правона оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій єскладовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадамисудочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судовихінстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішеннясуду, крім випадків, встановлених законом (пункт8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 – рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантуєвідновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини ігромадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного СудуУкраїни  від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

ВАЖЛИВО: Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою вапеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за виняткомвстановленої законом заборони на таке оскарження.

Верховний суд України вказав, що згідно із частиною першою статті 325 ЦПКУкраїни касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набраннязаконної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Відповідно до положень частини першої статті 73, частини другої статті 325ЦПК України у разі пропущення строку, встановленого частино першої цієї статті, зпричин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявоюособи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Втім, процесуальний Закон не дає визначення терміну «поважні причини».Однак в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі №6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються  такі обставини, заяких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Більше того, на думку адміністративної колегії Верховного суду України,відмова у відкритті касаційного провадження не позбавляє права сторін та іншихосіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі,якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки,оскаржити в касаційному порядку судові рішення, додавши клопотання пропоновлення строку на касаційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропускупроцесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретномувипадку. (ПостановаВСУ від 30.09.2015 року по справі № 21-2231а15).

Відповідно до вимог законодавства копії повного рішення суду видаютьсяособам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. Уразі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення,особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайнопісля його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної тарезолютивної частин.

Якщо недотримання строків на касаційне оскарження було зумовлене діями(бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, зокрема особі з запізненням (більшеніж 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин) було направлено копію повного текстуухвали суду апеляційної інстанції, то ця обставина може бути підставою дляпоновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судоверішення.

Вказане вище підтверджує те, що у суду є «свобода розсуду» або дискреційніповноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставинлише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги,разом з цим суд повинен обґрунтувати своюпозицію відповідними доводами, а не лише зазначити «визнати поважними причинипропуску процесуальних строків» (УхвалаВСУ від 26.01.06 справа № N 6-7307кс04).

Більше того, при досліджені питаннястосовно пропущення строку на касаційне оскарження, необхідно наголосити нарішенні Суду у справі Mushta v. Ukraine (2010 р.), в якому внаслідокзатримки з надісланням копії рішення апеляційної інстанції,скаржниця пропустила строк на касаційне оскарження і він не був поновленийВерховним судом України за клопотанням заявниці.

Європейський суд знайшов порушення у тому,що застосування відповідних процесуальних обмежень не було чітким тапередбачуваним у конкретній ситуації заявниці. Зокрема, Суд зауважив, що нізаявниця, ані її представник не були присутні при винесенні рішення апеляційнимсудом і тому цей суд мав надіслати їм копію цього рішення протягом п’ятиденногостроку. Оскількивони чекали на копію рішення, яку попросили одразу, коли дізнались про нього,закінчення строку мало бути відкладеним відповідно. Також, Суд взяв до уваги, що у ційситуації заявниця і її представник діяли швидко та відповідно до ситуації, щострок був пропущений не з їх вини, що вони обґрунтували клопотання пропоновлення строку і що касаційну скаргу було подано в межах загального річногообмеження.

P. s. 07.09.2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-1250цс16 зробив правовий висновок та вказав аналогічні підстави відносно поновлення процесуальнихстроків наапеляційне оскарження судового рішення з підстав невчасного та/або затримкипоштового відправлення останнього.