ВерховнийСуд України 18 січня 2017 року при розгляді цивільної справи №6-2723цс16 сформулював праву позицію стосовно способу захистумайнового права та/або інтересу.
Предметомдослідження була правова можливість одночасного пред’явлення віндикаційногопозову про витребування майна із чужого незаконного володіння (позовувласника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від йоговолодільця) та негаторного позову про визнанняправочину недійсним із застосування реституції (позову про захист прававід порушень, не пов’язаних з позбавлення володіння).
Віндикаційнийпозов (від лат. Vindicatio захист) – позов провитребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника.
Кваліфікуючиознаки позову: 1) позивач є власником майна та/або речі; 2) власникфактично (де-факто) втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконнимволодільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5)предметом спору є індивідуально визначена річ; 5) предмет спору повиненіснувати в натурі.
Негаторнийпозов – позов про усунення перешкод у здійсненні власником правакористування та розпорядження своїм майном.
Кваліфікуючиознаки позову: 1) позивач є титульним власником речі; 2)поведінка відповідача є протиправною; 3) на момент пред’явлення позовуправопорушення є триваючим; 4) позивач і відповідач не повинні перебувати в будь– яких зобов’язальних відносинах.
ТакВерховний суд України вказав, що відповідно до частини першої статті 16 ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу.
Застосуванняконкретного способу захисту цивільного права залежить як від змістусуб’єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеруйого порушення.
ВАЖЛИВО: Реституціяяк спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України)застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який єнікчемним або який визнано недійсним.
Реститу?ція (лат.restitutio — відновлення) — поновлення порушених майнових прав, приведення їхдо стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобтоповернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі — тих же самих, абоподібних, або речей такої самої вартості.
Узв’язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконаннянедійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тількистороні недійсного правочину.
Положеннячастини першої статті 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підставипозову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, якебуло відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майнапро визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, якібули вчинені після недійсного правочину.
Разом зтим відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правилавласник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
ВАЖЛИВО: Витребуваннямайна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру,зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин імайно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьомуразі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсногоправочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційногопозову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Такимчином, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підставипозову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло зволодіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншимшляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцеммайна не існує жодних юридичних відносин.
ВИСНОВОК: Уразі заявлення в позовах вимог про віндикацію та реституцію, суд повиненсамостійно визначити, яку вимогу по суті (а не за формою) пред’являє позивач, івідповідно застосувати належні норми законодавства, керуючись при цьому нормамистатті 4, пунктів 3, 4 частини першої статті 214 ЦПК України.
Одночаснепред’явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконноговолодіння (позову власника, позбавленого володіння майном, про витребуваннямайна від його володільця) та негаторного позову про визнання правочинунедійсним із застосування реституції (позову про захист права від порушень, непов’язаних з позбавлення володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і338 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторнийпозови вважаються взаємовиключними.
Крімтого, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхомзадоволення позову до володільця з використанням правового механізму,установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносинречово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такийспосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо дляцього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають правовитребувати в набувача це майно.
ПРАВИЛО: Якщомайно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, топозов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідківнедійсності правочину має пред’являтися тоді, коли майно залишається унабувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можнашляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнанняправочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином,надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційнимпозовом.
Якщопісля укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачаєтьсяправильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявлятипозов про витребування майна в останнього набувача.
Проте вцьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову,оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнаннянедійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лишеобмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщомайно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведенов суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином,враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору єправочин за участю власника і першого покупця (набувача).
(!!!) Уразі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання провідшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбаннямайна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти занедійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.
P.s.Необхідно також вказати, що 18.01.2017 р. Верховний суд Українирозглядаючи справу № 6-2776цс16 в черговий раз сформував правовупозицію щодо вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення.
Зазмістом зазначеної позиції майно, яке вибуло з володіння власника на підставірішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слідвважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Аналогічнаправова позиція висловлена у Постанові ВСУ від 02.09.2015 р. справа №6-1168ц15 (ЄДРСРУ № 50287777), Постанові ВСУ від 21.12.2016 р.справа № 1522/25684/12 (ЄДРСРУ № 64033654).
Більшдетально по темі у матеріалі: «Придбанняоб’єктів нерухомості з сумнівною репутацією: правові наслідки» .