Верховний суд України 01.02.2017 р. розглядаючисправу №3-1299гс16 дослідив питання відносно визнання недійсності рішення загальних зборівучасників у зв’язку із порушенням корпоративних прав акціонера, а також питаннящодо підсудності такого виду спорів.
Суд вказав, що із системного аналізуположень ст.ст. 88, 143 ЦК, ст.ст. 88, 167 ГК, ст. 10 Закону України «Прогосподарські товариства» вбачається, що корпоративніправа учасників господарського товариства визначаються законом і статутними(установчими) документами.
ВАЖЛИВО: Корпоративні відносини за своїм суб’єктним складом є такими, що виникаютьміж господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числіучасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарськихтовариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненнямдіяльності цього товариства (крім трудових) (п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК).
При визначенні підвідомчості (підсудності)справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттямкорпоративних прав, наведеним у ч. 1 ст. 167 ГК – корпоративними є права особи, частка якої визначається устатутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочностіна участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певноїчастки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідаціїостанньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені закономта статутними документами.
ВАЖЛИВО: Такимчином, законодавство визнає статус учасника товариства лише за особою, яка євласником частки у його статутному капіталі.
Пункт 4 ч. 1 ст. 12 ГПК не підлягаєрозширеному тлумаченню щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю,управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зісторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, утому числі такий, що вибув.
ВИСНОВОК: Отже,недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під часскликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тихпозивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.
За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України«Про господарські товариства» учасники товариства мають право: брати участь вуправлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; братиучасть у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку(дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформаціюпро діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталіабо цінних паперів.
Відповідно до ч. 5 ст. 61 цього Закону пропроведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченимстатутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядкуденного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликаннязагальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розглядупитання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено непізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликаннязагальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливістьознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включенихдо порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників,присутніх на зборах.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судамикорпоративних спорів» роз’яснено, що рішення загальних зборів господарськоготовариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадкунедотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України«Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можутьбути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання іпроведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах,належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного,зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Отже, неповідомлення учасника товариствапро проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є грубимпорушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальнихзборів господарського товариства недійсними. Неповідомленняучасника товариства про скликання й проведення загальних зборів, на яких йоговиключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав,передбачених ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (ПостановаВСУ від 02.09.2014р. у справі № 3-39гс14, ЄДРСРУ № 40423562, Постанова ВСУ від26.10.2016 р. справа № 3-1179гс16).
Необхідно вказати, що перед усім судповинен встановити наявність чи відсутність кворуму, як для проведення такихзборів, так і для вирішення питань порядку денного цих зборів. Більше того, судвказав, незначне порушення щодо відсутності переліку учасників загальнихзборів, як окремого документа, не впливає на результати прийняття рішеньзагальними зборами учасників товариства та не може бути підставою для визнанняїх недійсними.
Аналогічний правовий висновок викладено упостанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року усправі № 3-928гс15.
У разі якщо суб'єктний склад осіб, якіберуть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним у п. 4 ч.1 ст. 12 ГПК справам, що виникають із корпоративних відносин, товідповідно до ст. 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захиступорушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств,установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян,які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
У справі, яка розглядається, суд дійшоввисновку про підвідомчість справи господарському суду з тієї підстави, що спірє корпоративним з огляду на положення ст. 1 Закону України «Про запобігання тапротидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»,оскільки позивач є істотним учасником товариства, який на час прийняттяоспорюваного рішення був одноособовим учасником товариства
ВАЖЛИВО: Посиланнясуду на цей Закон з метою визначення такого спору як корпоративного єпомилковим з огляду на особливості його застосування і мету. Зазначений Законспрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства ідержави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правовогомеханізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масовогознищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичноїбази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних державможливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиваннямкоштів та іншими незаконними фінансовими операціями.
Тобто Закон України «Про запобігання тапротидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не є таким, що регулюєкорпоративні відносини, і наведені у ньому визначення термінів не можуть бутивирішальними при визначенні підвідомчості справи господарському суду.
P.s. Не всі порушення законодавства,допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарськоготовариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Вирішуючипитання про недійсність рішень загальних зборів суд, у тому числі, оцінює,наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборамивідповідного рішення, а також встановлює факт порушення цим рішенням прав ізаконних інтересів учасника товариства (Постанова ВСУ від 26.10.2016 р. справа № 902/1413/15, ЄДРСРУ № 62453239).