Відповідно до статті 71 ПК Інформаційно-аналітичнезабезпечення діяльності контролюючих органів -комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідноїдля виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК дляінформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органувикористовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків таподаткових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, іншихзвітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків велектронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та іншихпоказників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податковихзобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрахбухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних зобчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операціїплатників податків.
Згідно з пунктом 73.5 статті 73 ПК з метою отримання податковоїінформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки данихсуб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первиннихбухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюєтьсяконтролюючими органами з метою документального підтвердження господарськихвідносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду,обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, дляз'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
ВАЖЛИВО: Зустрічні звірки не єперевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається акт, якийнадається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Механізм проведення органами державної податкової службизустрічних звірок визначено Порядком проведення органами державної податковоїслужби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 27 грудня 2010 року № 1232.
З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів напроведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопиченняматеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розробленіМетодичні рекомендації, які затверджені наказом Державної податковоїадміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, згідно з підпунктом 4.4пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разівстановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єктагосподарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єктагосподарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковоюадресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від датинадходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звіркисуб'єкта господарювання <…>.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осібсуб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальнийпідрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такоїзвірки.
ВАЖЛИВО: Аналіз зазначених нормправа дає підстави для висновку, що акт, який є відображенням дій працівниківподаткових органів, а так само висновки, що зазначені в такому акті непороджують правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушуютьйого прав.
Внесена до інформаційних систем інформація на підставі актувикористовується податковими органами для інформаційно-аналітичногозабезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін уструктурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Наведене відповідає правовій позиції, що викладена в постановахВерховного Суду України від 03.11.2015 № 21-99а15, від 11.11.2015 справа №21-778а15, від 17.11.2015 справа № 21-1852а15, від 17.11.2015 справа №21-2944а15, від 01.12.2015 № 21-3133а15, від 03 лютого 2016 року у справі№826/11720/14 – ( Ухвала ВАСУ від"30" листопада 2016 р. по справі № К/800/2628/15 (ЄДРСРУ № 63257435).
Надалі, статтею 83 ПКУ встановлений перелік матеріалів, які єпідставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься«податкова інформація» (пп.83.1.2 п.83.1 ст.83).
Проте використання перевіряючими для викладення своїх висновківщодо порушення позивачем податкового законодавства у якості податковоїінформації висновків викладених на підставі аналізу даних ЄРПН інших ДПІ щодоне підтвердження реальності реалізації товару та послуг контрагентами позивача, не відповідає поняттю податковоїінформації у розумінні ст.83 ПКУ.
Відповідно до пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ термін податковаінформація використовується у ПКУ у значенні, визначеному Законом України«Про інформацію».
Статтею 16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, щостворені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточноїдіяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завданьі функцій у порядку, встановленому ПКУ. Правовий режим податкової інформаціївизначається ПКУ та іншими законами.
Порядок отримання та збору податкової інформації визначенийст.72,73 ПКУ. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вказана інформаціявідображена у відповідних документах, наданих платником податку або іншимиособами. Відповідно до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ для інформаційно-аналітичногозабезпечення діяльності державної податкової служби використовуєтьсяінформація, що надійшла за результатами податкового контролю.
Оскільки способами здійснення податкового контролю відповідно дост.62 ПКУ є у тому числі інформаційно-аналітичне забезпечення діяльностіконтролюючих органів, то у співвідношенні ст.72,73,62 ПКУ до пп.72.1.5 п.72.5ПКУ відноситься інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, асаме: ведення обліку платників податків; перевірки та звірки відповідно довимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контрольза дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленомузаконами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 86.7 ст.86 ПКУ щодо оформлення результатів перевіроквизначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняєтьсявикористовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносинплатника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення актаперевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платникуподатків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Крім того, необхідно враховувати висновок Судової плати вадміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014р. ,про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податковихінспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і,відповідно, а інформація, що надійшла за результатами податкового контролю,використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльностіконтролюючого органу.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієїкомпанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджуєтьсяпрактикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідкиневиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларуванняподатку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на доданувартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються донадзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс,який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогамизахисту права власності».
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальноївідповідальності платника податків. Тобто,добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків черезпорушення з боку його контрагента.
У своєму рішенні від 12 січня 2006 року у об'єднаних справахC-354/03, C-355/03 і C-484/03, , на запит про видачупопереднього висновку, що був поданий Канцлерським відділом Високого СудуАнглії та Уельсу, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії(Збірка рішень Європейського Суду за 2006 р., с. I-00483), Суд ЄС постановив:«Операції, аналогічні тим, що розглядаються в основному слуханні, що самі пособі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарівчи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічнудіяльність в розумінні статей 2 (1), 4 та (1) Шостої Директиви 77/388/ЄЕС від17 травня 1977 р. про гармонізацію законодавства країн - членів ЄС в частиніподатків з обороту - Загальна система податку на додану вартість: єдина базаоподаткування, з урахуванням поправок, внесених Директивою Ради ЄС 95/7/ЄС від10 квітня 1995 р., де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивнимкритеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміриіншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/абопотенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції, попередньої чинаступної по відношенню до здійснюваної операції платником податку, якийрозглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особизі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати відтого факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чинаступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податкуне знав і не міг знати».