21 грудня 2016 року у справі за №6-1672цс16 Верховний суд України зробив правовийвисновок щодо стягненнясуми заборгованості в іноземній валюті, яка визначається за офіційним курсомнаціональної валюти на деньухвалення судового рішення (або на день подачі позову згідно з позовнимивимогами).
Судвказав, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України єгривня.
ВАЖЛИВО: Гривняє законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта можевикористовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом(частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такимивипадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон Українивід 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», ДекретКабінету Міністрів України від 19лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю», Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про порядокздійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповіднодо частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконанеу гривнях.
Отже, гривня як національна валюта єєдиним законним платіжним засобом на території України.
Утакому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривняхза офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідноївалюти на день платежу,якщо інший порядок її визначення не встановленийдоговором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповіднодо ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» офіційний валютний курс- курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України якуповноваженим органом держави.
ЗгідноНаказу Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердженняПоложення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів»,валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошовоїодиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Зположень статті 509 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України та статті 173Господарського кодексу (надалі - ГК) України вбачається, що зобов'язанням єправовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користьдругої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надатипослугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маєправо вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зазагальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають зпідстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статтіпідставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та іншіправочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав таобов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а такождії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні правата обов'язки.
Відповіднодо ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннямистатей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайноставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороннязміна умов договору не допускається.
Згіднозі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) йоговиконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк(термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче маєнастати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зазмістом пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи тапереказ коштів в Україні" моментомвиконання грошового зобов’язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитораабо видачі їх йому готівкою.
Завідсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором абозаконом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням,проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Отже,положення чинного законодавства не містять заборони на визначення грошовогоеквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійсненняперерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валютиУкраїни по відношенню до іноземної валюти.
Данаправова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4липня 2011 року в справі № 3-62гс11, від 26 грудня 2011 року всправі № 3-141гс11 та від 07.10.2014 у справі № 910/763/13, а також упостановах Вищого господарського суду України від 03 серпня 2016 року у справі№ 924/1968/15 та від 09 березня 2016 року справа № 910/9976/15.
ВАЖЛИВО: Якщож у договорі передбачено інший порядок, суду слід з’ясувати сутність такоговизначення (Правовий висновокВерховного суду України від 21.12.2016 р. у справі за № 6-2134цс15 ).
Разомз тим, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, якийпрострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язанийсплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь часпрострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншийрозмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазмістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Проіндексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари тапослуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційнийіндекс інфляції, що розраховується Держкомстатом , визначає рівень знецінення національноїгрошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземноївалюти.
ВАЖЛИВО: індексаціївнаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземнавалюта індексації не підлягає.
Нормичастини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуваннявстановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки простроченнягрошового зобов’язання, визначеного у гривнях.