Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України змінадоговору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договоромабо законом.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» прозміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляєтьсякредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки закористуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонамикредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Прозахист прав споживачів» не врахував, що боржник вважається належноповідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитомв односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресутакого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт йоговручення адресатові під розписку (Правова позиція Верховного суду України від 30.11.2016 р. у справі №6-82цс16).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та іншінормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вонипом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавстварегулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільногозаконодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшуєабо скасовує цивільну відповідальність особи.
За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкамзабороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтамидоговорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитнимидоговорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крімвкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року №661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, щофіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитногодоговору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не можебути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо правабанку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Цей Закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, аотже, не має зворотної дії в часі.
ВАЖЛИВО: Такимчином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом водносторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимогрозумності та справедливості.
Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язаннязмінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше невстановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконаннясторонами.
Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під часйого укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшуватирозмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов здодержанням встановленої кредитним договором процедури повідомленняпозичальника, то збільшення банком розмірупроцентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним,за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки булоприйнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкамзмінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору водносторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року (Правова позиція Верховного суду України від від 19 грудня 2012 року усправі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12 ).
ВАЖЛИВО: Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії вчасі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всірішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодопідвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 усправі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншоюфінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізнятиумови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору,від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договорушляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.
Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставинкредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договорузастави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якимизастосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договоромпроцедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чипідписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиціїкредитора тощо (п. 28 Постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практикузастосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають ізкредитних правовідносин»).
P.s.Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачізвільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушеннямїх прав.
У випадку, якщо статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбаченопільг щодо сплати судового збору деякими категоріями осіб чи за відповіднимипозовами, то при їх визначенні потрібно керуватися іншим законодавствомУкраїни, зокрема і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»… (ВССУ у справі № 757/32520/16-к від 18 травня 2016 р. та ВСУ від 29листопада 2016 р. у справі 761/14537/15-ц).