Передумовою для прийняття податковихповідомлень-рішень, у разі встановлення контролюючим органом порушеньподаткового та іншого законодавства, є обов’язкове здійснення перевірки платникаподатку.
Виявленіфакти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового,валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведенняперевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями тадокументальними підтвердженнями.
Затаких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їхдокументальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані абодокументально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Суб’єктгосподарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки іоспорити його у суді.
ВАЖЛИВО: Здійснення перевірки є необхідною передумовоюдля прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючиморганом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якогоконтролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки якюридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняттяподаткового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платникомподатків податкового правопорушення. Длявизначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхомприйняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платникомпорушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провестиподаткову перевірку.
Водночас, у разі визнання перевірки протиправною з процедурних підстав,така перевірка відсутня як юридичний факт, а отже, контролюючий орган непозбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду, але вже заналежною процедурою.
Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України,викладений у постанові від 27.01.2015року у справі № 21-425а14 (№ в ЄДРСРУ 43075087), Постанові ВСУ від 09.02.2016року по справі № 826/5689/13-а (№ в ЄДРСРУ 56676702) та № 21-2749а15 від16.02.2016 р. у якому, серед іншого, вказано що суб'єкт господарювання маєправо не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у судіі у такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довестиобґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єктагосподарювання та їх документальне обґрунтування, а також, що невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення тавласне процедури проведення перевірки призводить до визнання перевіркинезаконною та відсутності правових наслідків такої. При цьому право платникаоскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно ньогоне залежить від виду такої перевірки.
Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПКнеобов’язковість присутності платника податків під час проведеннядокументальних невиїзних перевірок, останніймає право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписамипідпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК (УхвалаВАСУ від 29.11.2016 року по справі № 822/3599/15 (№ в ЄДРСРУ 63058658).
Більше того, фактичне проведення контролюючим органом невиїзноїперевірки платника податку, при цьому оформлення результатів такої перевіркиактом про результати проведення виїзної перевірки є правовою підставою длявизнання результатів такої перевірки недійсними (Ухвала ВАСУ від 09.11.2016 року по справі № 814/4281/13-а (№ в ЄДРСРУ62592890).
ВИСНОВОК: Судова палата в адміністративних справахВерховного Суду України одноголосно стверджує, що з наказом про перевірку,відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бутиознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, а Вищийадміністративний суд України доповнюю вказану правову позицію тим, що завідсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція наприйняття податкового повідомлення-рішення.