Перед усім необхідно вказати, що 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16 (№ в ЄДРСРУ 58736523) Верховний суд України висловився стосовно стягнення заборгованості, втому числі пені та штрафів у кредитно – фінансових спорах, яке можливе лише в межах строків позовної давності.
Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою прозахист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальним правилом, закріпленим участині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давностіпочинається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушеннясвого права або про особу, яка його порушила.
Разом з цим, положення частини п’ятоїстатті 261 ЦК України застосовуються до вимог про зобов’язання сторін (щодовиконання правочину), а не до вимог про недійсність правочину (!!!), тобто дієтак званий принцип направленості щодо застосування строків позовної давності (Постанова ВСУ від 03.02.2016 року по справі № 6-75цс15 (№ в ЄДРСРУ55609690).
Відповідно до Правової позиціїВерховного суду України у справі № 6-116цс13 (№ в ЄДРСРУ 35667396) початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення узацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовноїдавності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умовдоговору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячнимиплатежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулосяце порушення.
Позовна давність у таких випадкахобчислюється окремо по кожному простроченому платежу (Постанова ВСУ від 30.09.2015 року по справі № 6-154цс15 (№ вЄДРСРУ 51998200).
Тобто, у зв’язку зпорушенням графіку платежів за кредитним договором, умовиякого передбачають дострокове повернення споживачем коштів в разі простроченнязобов’язання, термін повернення кредиту змінюється, і саме з цьогомоменту починається відлік строків позовної давності.
Так, 02.11.2016 рокуВерховний суд України у справі № 6-1174цс16 вказав, що уразі узгодження між сторонами кредитно – фінансових послуг зміни строкувиконання основного зобов’язання (дострокового погашення кредитногодоговору у разі наявної заборгованості), то усі наступні платежі,передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позивачповинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного правапротягом трьох років саме від цієї дати.
Необхідно пам’ятати, що згідно правовоюпозицією Верховного суду України від 09.11.2016р. у справі № 6-1457цс16 перебіг позовноїдавності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свогоборгу або іншого обов'язку , в силу частини третьої статті 264 ЦКУкраїни після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила перериванняперебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чивідсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази,що підтверджують факт такого переривання.
ВАЖЛИВО: До дій, щосвідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуваннямконкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або зйого згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщовиконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичнихплатежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лишепевної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставоюдля переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частинплатежу.
Суди повинні дослідити графік погашеннякредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитногодоговору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, іу випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчитьтака дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така дія не може бутипідставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших(невизнаних) частин платежу.
Формулювання загального правила щодопочатку перебігу позовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньоїобізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а йз об’єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначенийвисновок був сформований ще в Постанові Верховногосуду України від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14(№ в ЄДРСРУ41384789).
Однак, Верховний суд України 16.11.2016 р. у справі за № 6-2469цс16 зробив дужецікавий правовий висновок посилаючись на практику Європейського суду з правлюдини.
Зокрема суд вказав, що пунктом 1 статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, щокожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини,юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції(пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність –це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до судупісля закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
ВАЖЛИВО: Застосуваннястроків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечуватиюридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів відпрострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі,якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекомуминулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність іповноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року зазаявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти СполученогоКоролівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд констатує, що порівняльний аналізтермінів «довідався» та «міг довідатися», щомістяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпціюможливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а томудоведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільногоправа і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
ВИСНОВОК: Позивач повинентакож довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільногоправа, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПКУкраїни, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрівона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки,мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Однак цей принцип не новий… таквищевказаною Постановою Верховного суду України від 03.02.2016 року посправі № 6-75цс15 (№ в ЄДРСРУ 55609690) передбачено, щоможливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захистуцивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа,маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений закономспосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Таким чином, в кожному конкретномувипадку підлягають застосуванню ті чи інші норми права, які разом з відповідноюсудовою практикою, дають можливість досягти відповідний результат на якийрозраховує споживач кредитно – фінансових (кредит, депозит, банківськийрахунок, тощо) послуг та захиститися від необґрунтованих нападок з бокубанківських установ.